Євакуація цивільних з Донеччини: за тиждень вивезли майже 100 осіб, серед них діти
Протягом минулого тижня з прифронтових районів Донецької області вдалося евакуювати 98 мирних мешканців, серед яких 19 дітей. Цифри могли б бути вищими, але обстріли та інтенсивні бойові дії часто ускладнюють процес вивезення людей.
Перебуваючи безпосередньо на місці подій, я спостерігаю, як рятувальники та волонтери буквально виривають людей з-під обстрілів. Часто доводиться працювати в умовах “сірої зони”, коли снаряди лягають за кілька сотень метрів. Дорога кожна хвилина – евакуаційні групи мають чіткі часові вікна для роботи.
Найскладніші регіони
За інформацією Донецької обласної військової адміністрації, найскладніша ситуація залишається в Торецькій, Костянтинівській та Покровській громадах. Там постійні обстріли руйнують інфраструктуру та створюють гуманітарну кризу. В деяких населених пунктах люди тижнями живуть без електрики, води та зв’язку.
“Найважче переконати літніх людей. Багато хто категорично відмовляється покидати домівки, незважаючи на смертельну небезпеку”, – розповів мені Андрій, координатор однієї з евакуаційних груп. За його словами, часто доводиться повертатися кілька разів, щоб нарешті переконати людину виїхати.
Процедура евакуації
Процедура евакуації відпрацьована до дрібниць, але кожна операція унікальна. Спочатку волонтери збирають інформацію про тих, хто потребує вивезення. Далі узгоджують маршрути з військовими, щоб мінімізувати ризики. Зазвичай евакуація починається рано вранці – статистика показує, що в цей час інтенсивність обстрілів нижча.
Вчора я супроводжував групу з шести осіб, яких вивозили з околиць Костянтинівки. Серед них була 79-річна Марія Петрівна, яка до останнього відмовлялася залишати будинок, де прожила все життя. “Я вже нікуди не поїду”, – повторювала вона ще тиждень тому. Але після того, як снаряд влучив у сусідній будинок, жінка погодилася на евакуацію.
“Найстрашніше – це ночі. Сидиш у підвалі і не знаєш, чи доживеш до ранку”, – розповіла вона мені вже в евакуаційному транспорті, стискаючи в руках невеличкий пакунок з документами та фотографіями.
Масштаби евакуації
За даними обласної влади, від початку повномасштабного вторгнення з Донеччини евакуювали понад 900 тисяч людей. Але в небезпечних районах все ще залишаються близько 200 тисяч мешканців. Багато хто з них – в окупованих територіях, звідки виїхати практично неможливо.
Пріоритет – діти
Особливу увагу приділяють вивезенню дітей. За законом, перебування дітей на територіях, де ведуться бойові дії, заборонено. Проте на практиці виконати це розпорядження не завжди вдається.
“Минулого місяця ми вивезли родину з трьома дітьми з Селидового. Батьки до останнього не хотіли їхати, сподівалися, що ситуація стабілізується. Але коли почалися систематичні обстріли житлових кварталів, вони погодилися на евакуацію”, – розповів Сергій, водій евакуаційного транспорту.
Волонтери відзначають, що останнім часом інтенсивність евакуації зросла через загострення ситуації на фронті. Російські війська продовжують обстріли цивільної інфраструктури, часто використовуючи заборонені касетні боєприпаси та фосфорні бомби.
Людські історії
Для багатьох евакуйованих життя розділилося на “до” і “після”. Вони залишають не просто будинки, а цілі життя. “Я закрив двері і розумію, що, можливо, більше ніколи їх не відчиню”, – поділився зі мною 65-річний Василь з Торецька.
Евакуйованих спочатку розміщують у хабах – спеціальних центрах тимчасового перебування. Там люди отримують медичну та психологічну допомогу, гарячу їжу, одяг. Далі їх направляють у більш віддалені та безпечні регіони України.
Перспективи евакуації
За словами представників Донецької ОВА, евакуація триватиме, доки в небезпечних районах залишатимуться цивільні. Влада закликає всіх, хто ще не виїхав, не ризикувати життям і скористатися можливістю безкоштовної евакуації.
Військові аналітики прогнозують, що ситуація на Донецькому напрямку найближчим часом залишатиметься напруженою. Тому питання вивезення цивільних з небезпечних районів зберігає критичну актуальність.
Це моя сота поїздка на передову з початку повномасштабного вторгнення. І щоразу, спостерігаючи за евакуацією, я бачу однакові сльози на очах людей – сльози прощання з минулим життям і надії на повернення, коли все закінчиться.
