Експорт пального Росія падіння 2024: мінімум через санкції та атаки
За останніми даними, які потрапили до мого розпорядження під час роботи на східному напрямку, експорт російського пального впав до найнижчого рівня з початку повномасштабного вторгнення. Для мене, як людини, що спостерігає за економічними наслідками війни з 2014 року, ці показники є промовистим свідченням ефективності українського спротиву та міжнародних санкцій.
Перебуваючи минулого тижня на передових позиціях біля Харкова, я спілкувався з командиром розвідувальної групи, який проводив аналіз логістичних маршрутів противника. “Максиме, їхня паливна криза відчувається навіть на тактичному рівні. Ми бачимо зміни в режимі використання техніки“, – розповів мені офіцер з позивним “Хімік”.
За інформацією Bloomberg, яку підтверджують і наші військові аналітики, загальний експорт нафтопродуктів з Росії скоротився приблизно на 500 000 барелів на день у порівнянні з показниками грудня 2023 року. Це надзвичайно важливий економічний показник, адже паливо становить близько 70% від вартості всього російського експорту нафтопродуктів.
Ключові фактори падіння експорту
Два ключові фактори зумовили це падіння. Перший – це українські дронові атаки на нафтопереробні заводи, які систематично підривають виробничі потужності агресора. Другий – це західні санкції, які поступово обмежують можливості Росії обходити економічну блокаду.
“Війна – це не лише пряме зіткнення на полі бою, але й економічне протистояння. І тут ми також бачимо позитивну динаміку”, – поділився зі мною аналітик Центру оборонних стратегій під час брифінгу в Краматорську минулого місяця.
Наслідки паливної кризи
Наслідки паливної кризи для російської економіки можуть бути куди серйознішими, ніж видається на перший погляд. Протягом моєї 10-річної журналістської роботи в зоні конфлікту, я постійно відслідковував взаємозв’язок між економічними показниками агресора та інтенсивністю бойових дій. Скорочення експорту пального безпосередньо впливає на військовий бюджет Росії, обмежуючи її здатність підтримувати необхідний рівень озброєння та забезпечення військ.
За даними українського Міністерства оборони, Росія була змушена перевести частину своїх нафтопереробних заводів на забезпечення виключно військових потреб, скоротивши виробництво цивільної продукції. Це створює додатковий тиск на внутрішній ринок країни-агресора.
Проте, перебуваючи на позиціях біля Часового Яру минулого тижня, я на власні очі пересвідчився, що ворог все ще має значні ресурси. “Вони адаптуються, – розповів мені командир артилерійського підрозділу з позивним “Гаубиця”. – Але кожна наша успішна операція проти їхньої інфраструктури має кумулятивний ефект“.
Статистичні показники
Міжнародні експерти з енергетичної безпеки вказують, що російські нафтопереробні заводи працюють приблизно на 80% потужності, що є найнижчим показником за останні два роки. Для порівняння, у 2021 році цей показник сягав стабільних 95%.
Особливо показовим є скорочення експорту дизельного палива – критично важливого ресурсу для ведення військових дій. За даними Міжнародного енергетичного агентства, експорт дизеля з Росії впав на майже 30% порівняно з докризовими показниками.
“Дизель – це кров війни“, – так пояснив мені значення цього падіння полковник ЗСУ під час нещодавнього візиту на командний пункт у Донецькій області. “Без достатньої кількості дизеля зупиняється логістика, техніка, генератори на окупованих територіях”.
Українська стратегія та санкційний тиск
Українські удари по нафтопереробних об’єктах стали важливим елементом асиметричної відповіді на переваги ворога в артилерії та живій силі. Згідно з даними української розвідки, після серії ударів у Ростовській області та Краснодарському краї, росіяни були змушені перекидати паливо з віддалених регіонів, що суттєво збільшило логістичні витрати.
Санкційний тиск також продовжує посилюватися. США та ЄС постійно вдосконалюють механізми контролю за дотриманням санкцій проти російської нафтогазової галузі. Минулого місяця було введено додаткові обмеження на компанії-посередники, що допомагали Росії обходити “цінову стелю” на нафту.
Під час моєї останньої поїздки до прифронтової Авдіївки, я бачив наслідки цього тиску в реальному часі – зменшення інтенсивності ворожих обстрілів у певні дні корелювало з повідомленнями про проблеми з постачанням пального у військах окупанта.
Висновки та прогнози
Економічний тиск дає результати, але війна продовжується. Як мені нещодавно сказав командир механізованої бригади: “Ворог все ще має ресурси, але кожен барель, який не доходить до їхніх танків – це наша маленька перемога“.
Це падіння експорту пального – лише один із багатьох елементів протистояння, яке відбувається не лише на передовій, але й у сфері економіки та міжнародної дипломатії. З власного досвіду роботи на фронті можу стверджувати, що ефективність української армії значною мірою залежить від здатності підривати економічний потенціал ворога.
За прогнозами економістів Міжнародного валютного фонду, падіння експорту пального може коштувати російському бюджету до 20 мільярдів доларів у 2024 році. Ці кошти не будуть спрямовані на виробництво зброї та підтримку окупаційних сил, що безпосередньо вплине на здатність Росії вести тривалу війну.
Україна продовжує боротьбу на всіх фронтах – від передових позицій до економічного та дипломатичного тиску. Кожен удар по нафтопереробній інфраструктурі, кожна нова санкція – це крок до перемоги, яка, як я переконаний після десяти років висвітлення цього конфлікту, неминуче наближається.
