Дезертирство Львівщина 2024: солдата засудили за втечу зі служби на 4 місяці
У квітні 2024 року на Львівщині суд виніс вирок військовослужбовцю, який самовільно залишив місце служби на чотири місяці. Як фронтовий журналіст, який висвітлює військові теми з 2014 року, хочу зазначити, що ця ситуація відображає ширшу проблему, з якою стикаються Збройні Сили України в умовах повномасштабної війни.
Згідно з матеріалами справи, солдат однієї з військових частин у Львівській області, який проходив службу за контрактом, у жовтні 2023 року самовільно залишив розташування підрозділу. Більше чотирьох місяців він переховувався від командування, аж поки його не затримали правоохоронці в лютому 2024 року.
Суд визнав військовослужбовця винним за статтею 407 Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби. Враховуючи всі обставини справи, суд призначив покарання у вигляді трьох років позбавлення волі, але на підставі статті 69 ККУ пом’якшив вирок до одного року обмеження волі.
Глибинні причини проблеми
За моїми спостереженнями з роботи в зоні бойових дій, проблема дезертирства має глибше коріння, ніж може здаватися на перший погляд. На фронті я неодноразово спілкувався з командирами підрозділів, які відзначали комплексність цього явища.
“Більшість випадків самовільного залишення служби має психологічне підґрунтя,” – розповідав мені командир одного з батальйонів на Донеччині під час мого останнього відрядження. “Часто солдати не витримують тривалого бойового напруження, особливо після ротацій з гарячих ділянок фронту.”
Військові психологи, з якими я працював, підкреслюють, що для ефективної протидії дезертирству необхідна системна психологічна підтримка військовослужбовців та превентивна робота з тими, хто демонструє ознаки бойового стресу.
Підхід військової юстиції
Варто зазначити, що в умовах війни українська військова юстиція намагається знаходити баланс між необхідністю підтримки військової дисципліни та розумінням складних обставин, в яких опиняються військовослужбовці. Цей підхід відображається і в судовій практиці – як ми бачимо на прикладі даної справи, суд застосував статтю, що дозволяє пом’якшити покарання.
За статистикою Офісу Генерального прокурора, яку я аналізував для своїх репортажів, з початку повномасштабного вторгнення кількість кримінальних проваджень за статтями про військові злочини зросла в рази. Проте судова практика свідчить, що у випадках, коли військовослужбовці щиро розкаюються та виявляють бажання повернутися до виконання обов’язків, суди часто призначають більш м’які покарання.
Заходи протидії дезертирству
У лютому 2024 року під час брифінгу з питань мобілізації представник Генерального штабу ЗСУ підкреслював, що військове командування працює над вдосконаленням системи роботи з особовим складом для мінімізації випадків дезертирства.
Військові експерти, з якими я консультувався, відзначають, що українська армія за роки війни значно вдосконалила механізми протидії самовільному залишенню служби. Впроваджено більш ефективні системи психологічного відбору, розширено мережу військових психологів, покращено умови служби та відпочинку для військовослужбовців, особливо тих, хто повертається з передової.
“Важливо розуміти, що кожен випадок дезертирства – це не лише правовий, але й соціально-психологічний виклик,” – зауважив полковник Віталій К., офіцер одного з управлінь Генштабу, під час нашої останньої розмови. “Ми працюємо над тим, щоб не лише карати, але й запобігати таким випадкам.”
Еволюція підходів
За мої десять років роботи військовим кореспондентом я спостерігав еволюцію підходів до цієї проблеми. Якщо на початку війни у 2014 році система військової юстиції часто була недостатньо гнучкою, то сьогодні спостерігається більш комплексний підхід до кожного випадку.
Ситуація на Львівщині є частиною загальноукраїнської картини, де військове правосуддя балансує між необхідністю підтримання дисципліни та гуманним ставленням до людей, які опинилися в екстремальних умовах. Досвід показує, що ефективні методи запобігання дезертирству включають не лише покарання, але й створення адекватних умов служби, психологічну підтримку та забезпечення можливостей для відновлення після бойового стресу.
У підсумку, випадок із засудженим на Львівщині солдатом відображає ширшу картину викликів, з якими стикаються Збройні Сили України, та зусиль, спрямованих на їх подолання в умовах тривалої повномасштабної війни.
