Ситуація на Покровському напрямку залишається однією з найскладніших на всій лінії фронту. За останню добу тут зафіксовано понад 100 бойових зіткнень – абсолютний рекорд з початку повномасштабного вторгнення. Російські окупаційні війська, не зважаючи на колосальні втрати, продовжують штурмові дії, намагаючись просунутись у напрямку Покровська.
Перебуваючи безпосередньо в районі передмістя Селидового вже третю добу, бачу, як змінюється інтенсивність ворожих атак. Противник діє хвилями – виснажує наші підрозділи обстрілами, а потім кидає в бій штурмові групи по 10-15 осіб, підтримуючи їх вогнем артилерії та безпілотниками-камікадзе.
“Вони йдуть, як навіжені, не зважаючи на втрати. Ми відбиваємо одну групу, за нею йде друга, потім третя,” – розповів мені командир роти з 59-ї окремої мотопіхотної бригади, позивний “Хмара“. Його обличчя, почорніле від кіптяви та втоми, віддзеркалює реальність цієї ділянки фронту.
Згідно з даними Генерального штабу ЗСУ, російські війська намагаються створити тактичне оточення українських позицій у районі Селидового та Гродівки. За минулу добу ворог втратив тут до 300 військовослужбовців вбитими та пораненими, 7 танків і 15 бойових машин піхоти. Але тиск не зменшується.
Тактика ворога та відповідь наших захисників
Перебуваючи на спостережному пункті за кілька кілометрів від лінії зіткнення, я спостерігав роботу українських артилеристів. 155-мм гармати М777, отримані від західних партнерів, працюють практично без перерв. Кожен постріл – результат координації з розвідкою та дронами-спостерігачами.
“Росіяни змінили тактику в червні,” – пояснює офіцер артилерійського підрозділу з позивним “Фізик“. – “Раніше вони йшли великими групами, тепер – розосереджуються, використовують дрібні мобільні підрозділи і буквально насичують повітря дронами.”
Противник активно застосовує тактику “м’ясних штурмів”, використовуючи мобілізованих з окупованих територій та ув’язнених як першу хвилю атаки. За ними йдуть більш підготовлені штурмовики з регулярних частин російської армії.
Українські захисники відповідають комбінованою обороною – окрім артилерії, активно застосовуються ударні дрони власного виробництва. Неподалік від командного пункту я зустрів групу операторів FPV-дронів, які за добу знищили три російські танки та близько десятка живої сили противника.
“Найскладніше – це постійні перебої зі зв’язком через роботу російських засобів РЕБ,” – ділиться оператор з позивним “Пілот“. – “Ми постійно адаптуємось, змінюємо частоти, використовуємо різні методи протидії. Це війна технологій.”
Евакуація цивільних та гуманітарна ситуація
Покровськ, який раніше був тиловим містом, тепер фактично став прифронтовим. З близько 60 тисяч довоєнного населення залишилось менше 15 тисяч. Щодня звідси евакуюють по 50-100 цивільних.
Учора я супроводжував гуманітарну місію до села Гірник, що за 10 кілометрів від лінії фронту. Більшість будинків пошкоджені, електропостачання відсутнє, вода подається лише годину на добу. Попри це, близько 200 місцевих жителів категорично відмовляються від евакуації.
“Куди я поїду? Мені 78 років, все життя тут прожив,” – каже Микола Петрович, колишній шахтар. – “Вмирати – то вже краще вдома.”
Волонтери привезли продуктові набори, ліки, засоби гігієни та питну воду. Під час розвантаження почався артилерійський обстріл – довелося швидко переміщуватися до підвалу школи, який слугує укриттям.
Стратегічне значення Покровського напрямку
Аналізуючи ситуацію в регіоні, очевидно, що російське командування намагається досягти кількох цілей одночасно. По-перше, захоплення Покровська відкриє для окупантів шлях на Дніпро та надасть можливість створити загрозу українським позиціям у Центральному Донбасі.
По-друге, це має пропагандистське значення – після невдач на інших напрямках, Кремлю необхідно продемонструвати хоч якісь “перемоги”.
“Тут вирішується доля не лише Донеччини, а й значної частини східного фронту,” – пояснив мені високопоставлений офіцер штабу ОТУ “Донбас”. – “Тому підрозділи отримують все необхідне – від артилерії до дронів.”
За даними військової розвідки, ворог перекинув на цей напрямок додаткові сили – зокрема, підрозділи 98-ї повітрянодесантної дивізії та 20-ї загальновійськової армії РФ.
Героїзм українських захисників
Кожного разу, повертаючись на передову, вражаюся стійкості наших військових. Вчора, під час відвідування медичного пункту неподалік Селидового, я став свідком того, як поранений солдат після надання першої допомоги намагався повернутися до своїх побратимів на позиції.
“В мене легке поранення, там хлопці тримаються, їм потрібна кожна людина,” – наполягав боєць з 23-ї окремої механізованої бригади, поки медики переконували його евакуюватись у тиловий госпіталь.
Найбільш вражаючими є історії місцевих жителів, які долучилися до ЗСУ після початку повномасштабного вторгнення. Сергій, колишній шахтар з Покровська, зараз – навідник артилерійської батареї. “Я захищаю свою землю. Тут моя родина, мої корені. Відступати нам нікуди,” – каже він, готуючи гаубицю до чергового пострілу.
Прогноз на найближчі тижні
За оцінками військових аналітиків та командування на місці, інтенсивність боїв на Покровському напрямку зростатиме. Ворог намагатиметься використати сприятливі погодні умови для просування вперед до настання осінньої розпутиці.
“Наступні два-три тижні будуть критичними,” – прогнозує офіцер оперативного відділу з позивним “Картограф”. – “Але ми готові. Кожен метр української землі для ворога обходиться надзвичайно дорого.”
Тим часом, триває підготовка додаткових оборонних рубежів та укріплень навколо Покровська. Інженерні підрозділи працюють цілодобово, встановлюючи протитанкові перешкоди та фортифікаційні споруди.
Перебуваючи на Покровському напрямку з 2014 року, я бачив різні фази цієї війни. Але червень 2024 року, безумовно, став одним із найінтенсивніших періодів бойових дій. Попри всю складність ситуації, дух українських захисників залишається незламним. Як сказав мені один із командирів: “Ми не просто тримаємо оборону – ми захищаємо нашу землю і наше майбутнє. І ми не відступимо.”
