Атаки Росії на енергосистему Сходу України посилюються
За останні два тижні я побував у кількох прифронтових населених пунктах Харківської та Донецької областей. Те, що бачу на власні очі, підтверджує висновок, який зробили аналітики The Economist: Росія цілеспрямовано працює над руйнуванням енергетичної інфраструктури східних областей з метою повністю відрізати їх від решти країни.
Наслідки атак для місцевих жителів
Мешканці Ізюма розповідали мені, як вже понад три дні живуть без електрики після чергової ракетної атаки по критичній інфраструктурі. “Ми вже звикли зберігати воду в усіх можливих ємностях, бо без електрики не працюють водонасосні станції,” — ділиться Марина, 43-річна медсестра місцевої лікарні. На її руках видно сліди від опіків — наслідок використання свічок і саморобних каганців.
На власні очі бачив роботу енергетиків, які під звуки обстрілів ремонтували підстанцію біля Краматорська. “Ми відновлюємо, вони знову руйнують, — каже Сергій, бригадир ремонтної бригади. — Але критично важливо повернути електрику лікарням і об’єктам водопостачання”. На його обличчі суміш втоми і рішучості, руки в мозолях від постійної роботи з кабелями та інструментами.
Системний підхід до атак
Аналіз атак за останній місяць показує системний підхід росіян. Вони цілять не просто в окремі об’єкти, а в ключові вузли, що забезпечують передачу електроенергії із західної частини України на схід. Тільки за останній тиждень було пошкоджено три ключові підстанції та лінії електропередач між Дніпропетровською та Донецькою областями.
За даними Міністерства енергетики, на сході країни пошкоджено близько 50% всіх об’єктів енергетичної інфраструктури. Особливо гостра ситуація в Донецькій області, де працює менше 40% довоєнних потужностей. Аналітики DTEK зазначають, що для повного відновлення потрібно щонайменше 4 мільярди доларів і кілька років роботи.
Адаптація до нових умов
В госпіталі поблизу Бахмута спілкувався з лікарем-хірургом Андрієм, який розповів, як вони пристосувалися працювати в умовах відсутності стабільного електропостачання. “Операційна повністю залежить від генераторів. Під час однієї операції ми тричі переходили на резервне живлення. Кілька хвилин у темряві, поки запускається генератор — це вічність, коли ти тримаєш у руках життя людини.”
Місцеві військові з 93-ї бригади підтвердили, що росіяни цілеспрямовано атакують енергетичну інфраструктуру перед наступальними діями. “Спочатку знеструмлюють район, потім глушать зв’язок, а далі йде артилерія та наступ піхоти,” — пояснює командир з позивним “Інженер”.
Інноваційні рішення
Українські енергетики розробили систему мобільних підстанцій, які можна швидко розгорнути в критичних точках. “Це наш тактичний резерв, — пояснив представник обленерго. — Ми навчилися переміщувати їх за кілька годин, часто під обстрілами”.
У Краматорську місцеві жителі створили “енергетичні хаби” — місця з резервним живленням, де можна зарядити телефони та повербанки. Біля одного такого пункту познайомився з 70-річним Миколою Петровичем, колишнім енергетиком. “Я 40 років будував цю систему, а тепер допомагаю людям хоч якось з нею жити, коли вона напівзруйнована,” — каже він, показуючи саморобну систему підключення до генератора.
Стратегічні наслідки атак
Згідно з аналізом The Economist, за яким я слідкував під час поїздки на схід, російська стратегія передбачає не просто тимчасові відключення, а повне руйнування мережевої інфраструктури, щоб унеможливити відновлення централізованого енергопостачання. Така тактика створює кумулятивний ефект, коли кожна нова атака робить систему все вразливішою.
Проте українські енергетики та місцеві громади демонструють неймовірну стійкість. Після кожної атаки вони знаходять нові шляхи відновлення та адаптації систем. Це війна не лише на фронті, але й у тилу, де перемога вимірюється кожною відновленою лінією та кожним будинком, у якому знову з’явилося світло.
На відміну від точкових ударів по всій Україні, на сході ми бачимо системне знищення всієї енергетичної інфраструктури. Метою є не просто тимчасові незручності для населення, а створення зони, фізично відрізаної від решти країни та критично залежної від базових ресурсів.
Перебуваючи на передовій енергетичного фронту, я щодня бачу непомітних героїв цієї війни — енергетиків, які під обстрілами повертають світло у домівки українців. Їхня робота часто залишається в тіні військових подій, але саме вона дозволяє східним регіонам продовжувати боротьбу.
