Атаки на журналістів в Україні: більшість сайтів без реєстрації і власників
Останні два місяці в українському інформаційному просторі спостерігаємо нову хвилю скоординованих атак на журналістів-розслідувачів. За даними моніх багаторічних спостережень, ця тенденція має чіткі ознаки організованої кампанії, спрямованої на дискредитацію незалежних медійників.
Працюючи в гарячих точках з 2014 року, я неодноразово стикався з інформаційними операціями проти журналістів, але нинішня ситуація набуває системного характеру. Як показує аналіз останніх атак на журналістку-розслідувачку Олену Мудру, абсолютна більшість веб-ресурсів, що поширюють дискредитаційні матеріали, не мають офіційної реєстрації як засоби масової інформації та не розкривають дані про реальних власників.
Моніторинг, проведений групою медіа-експертів, виявив мережу з понад 20 інформаційних сайтів, які синхронно публікували матеріали з ідентичними наративами проти Мудрої. Характерно, що 17 з них взагалі не містять інформації про власників чи редакцію, а лише розміщують статті без зазначення авторства.
“Коли мої розслідування щодо корупційних схем у оборонній сфері набули розголосу, проти мене почалася справжня інформаційна війна. Спочатку це були телефонні погрози, а потім з’явилися десятки дискредитаційних матеріалів на невідомих сайтах,” – розповіла мені Олена під час нашої зустрічі у Києві минулого тижня.
Юридичні аспекти проблеми
Юрист Інституту масової інформації Алі Сафаров, з яким я консультувався щодо цієї проблеми, підкреслює: “В Україні діє закон, що зобов’язує медіа розкривати інформацію про кінцевих бенефіціарів. Невиконання цієї вимоги – пряме порушення законодавства. Проблема в тому, що більшість таких ресурсів навіть не зареєстровані як ЗМІ”.
За даними Національної спілки журналістів України, протягом 2023-2024 років зафіксовано понад 130 випадків цифрових атак на журналістів, які проводили розслідування на чутливі теми. Особливо вразливими виявилися медійники, що працюють над темами оборонних закупівель, розподілу гуманітарної допомоги та використання державних коштів.
Методи інформаційних атак
Перебуваючи на сході України під час підготовки репортажів, я особисто відчув, як змінилися методи тиску на журналістів порівняно з 2014-2015 роками. Якщо раніше це були переважно фізичні перешкоди та прямі погрози, то тепер ключовим інструментом стали саме анонімні інформаційні атаки.
Показовим є випадок із розслідуваннями журналіста Юрія Ніколова щодо оборонних закупівель. Після публікації серії матеріалів про непрозорі тендери, проти нього розгорнулася масштабна кампанія, в якій брали участь десятки інтернет-ресурсів. Аналіз їхньої діяльності показав, що більшість сайтів були створені протягом короткого проміжку часу і мали спільні технічні характеристики.
“Це класична тактика інформаційних операцій – створити видимість масовості думки через множинні джерела, які насправді керуються з одного центру,” – пояснив мені офіцер підрозділу інформаційних операцій ЗСУ під час інтерв’ю на умовах анонімності.
Ключові особливості інформаційних атак
Згідно з дослідженням Національного інституту стратегічних досліджень, такі атаки мають кілька ключових особливостей:
1. Синхронність – публікації з’являються протягом 24-48 годин на різних ресурсах
2. Текстова схожість – використання однакових наративів і формулювань
3. Відсутність авторства та редакційних даних
4. Технічна спорідненість сайтів (часто розміщені на однакових серверах)
5. Короткий “життєвий цикл” – після виконання завдання сайти часто зникають
Національна рада з питань телебачення і радіомовлення України, за даними її представників, наразі не має достатніх законодавчих механізмів для ефективної протидії таким явищам. Цифрова природа цих атак дозволяє їхнім організаторам легко обходити регуляторні обмеження.
Пошук рішень та шляхи протидії
Під час роботи над цим матеріалом я спробував зв’язатися з адміністраторами п’яти найактивніших сайтів, що поширювали дезінформацію проти Олени Мудрої. Жоден з них не відповів на запити, а контактні дані, вказані у доменних реєстрах, виявилися недійсними.
Представники медіа-спільноти закликають законодавців посилити відповідальність за використання анонімних інформаційних ресурсів для дискредитації журналістів. Зокрема, пропонується створити спеціальний реєстр медіа з обов’язковою верифікацією власників та відповідальних осіб.
В умовах повномасштабної війни проблема захисту журналістів набуває особливого значення. Незалежні розслідування часто виявляють факти неефективного використання ресурсів або корупційні схеми, що безпосередньо впливають на обороноздатність країни.
Роль міжнародних організацій
“Журналісти-розслідувачі сьогодні виконують критично важливу функцію – вони є додатковим механізмом контролю за використанням ресурсів держави та міжнародної допомоги,” – зазначив голова парламентського комітету з питань свободи слова під час круглого столу, присвяченого цій проблемі.
З мого фронтового досвіду можу підтвердити – найбільш агресивну реакцію викликають саме матеріали, що стосуються оборонної сфери та роботи волонтерських організацій. Коли ставки надзвичайно високі, методи протидії незалежній журналістиці стають все більш витонченими.
Міжнародні партнери України, зокрема представники Ради Європи та ОБСЄ, вже висловили стурбованість ситуацією із захистом журналістів в Україні. Згідно з їхніми рекомендаціями, країна має посилити законодавчі механізми захисту медійників та забезпечити ефективне розслідування кожного випадку тиску.
Висновки та перспективи
За моїми спостереженнями, в українському інформаційному просторі формується небезпечна тенденція – створення паралельної “тіньової” медіа-інфраструктури, яка використовується виключно для інформаційних операцій. Ця система існує поза правовим полем і фактично не підлягає регулюванню.
Для протидії цьому явищу необхідні комплексні заходи на рівні законодавства, технічного регулювання та медіа-грамотності. Журналісти повинні об’єднуватися для взаємної підтримки та вдосконалення механізмів захисту власної репутації від скоординованих атак.
