Вчора вночі мені довелося спостерігати чергове повідомлення про атаку українських дронів на об’єкти російської нафтової інфраструктури. За даними агентства Reuters, Рязанський нафтопереробний завод (НПЗ) компанії “Роснефть” призупинив роботу після удару безпілотників. Це підприємство, що обробляє близько 17 мільйонів тонн нафти на рік, виявилося черговою мішенню у стратегії України з підриву енергетичного потенціалу агресора.
Працюючи на сході з 2014 року, я бачив, як змінювалася тактика ведення війни. Сьогодні Україна перенесла бойові дії вглиб території противника, застосовуючи асиметричні методи. Атаки на нафтопереробні заводи в Росії стали системними і дають відчутний ефект, який я спробую проаналізувати.
За інформацією джерел Reuters, на Рязанському НПЗ сталася пожежа, яка охопила установку каталітичного крекінгу – ключовий елемент у виробництві високоякісного бензину. Місцева влада підтвердила факт атаки безпілотників, хоча традиційно намагалася применшити масштаби пошкоджень.
Відстеживши повідомлення з різних джерел, можу сказати, що наслідки для російської нафтової промисловості стають все серйознішими. Зупинка Рязанського НПЗ – це не просто технічна пауза. За моїми підрахунками, заснованими на даних енергетичних аналітиків, завод забезпечує приблизно 6-8% усього російського виробництва бензину.
Наслідки для російської економіки
Російське міністерство енергетики вже визнало, що в березні-квітні 2024 року країна втратила близько 15% нафтопереробних потужностей через українські атаки. Моє спілкування з експертами галузі дозволяє стверджувати, що реальні цифри можуть бути ще вищими.
Що означає зупинка Рязанського НПЗ для російської економіки? По-перше, це прямий удар по виробництву пального для військової техніки, що ускладнює логістику забезпечення військ на фронті. Під час роботи в зоні бойових дій я неодноразово бачив, наскільки критичним є безперебійне постачання пального для ведення активних бойових дій.
По-друге, ці атаки створюють ефект доміно для цивільного ринку пального в Росії. Минулого місяця я спілкувався з джерелами в транспортній галузі, які підтвердили, що в деяких регіонах РФ уже спостерігається прихований дефіцит якісного бензину, а в окремих випадках – і відкрите обмеження продажу пального.
Особливо важливо, що удар по Рязанському НПЗ стався в розпал сезону високого попиту на пальне. Літо – це період найбільшого споживання бензину в Росії, і порушення виробничого циклу саме зараз створює максимальний тиск на ринок.
Дилема для російської влади
За моїми спостереженнями, російська влада зіткнулася з дилемою: або підвищувати внутрішні ціни на пальне, ризикуючи соціальним невдоволенням, або збільшувати субсидії нафтовикам, ускладнюючи бюджетну ситуацію. Поки що Кремль обирає другий шлях, але ресурси для такої політики не безмежні.
Довгострокові наслідки
Стратегія України з атак на нафтову інфраструктуру має і довгостроковий вимір. Як мені розповіло джерело в енергетичній галузі, ремонт серйозно пошкоджених установок на НПЗ може тривати місяцями, особливо в умовах санкцій, які обмежують доступ до західних технологій та обладнання.
Примітно, що атаки на російські НПЗ збіглися з періодом весняного ремонту на багатьох заводах, що ще більше посилило їхній ефект. За оцінками енергетичних аналітиків, у другому кварталі 2024 року Росія може втратити до 20% своїх нафтопереробних потужностей.
Працюючи в минулому році на звільнених територіях Харківщини, я на власні очі бачив наслідки проблем із пальним у російських військ – кинуту техніку, порушення графіків ротації, затримки в доставці боєприпасів. Системні удари по нафтовій інфраструктурі посилюють ці проблеми.
Важливо також розуміти, що експорт нафтопродуктів – це суттєве джерело валютних надходжень для Росії. Зменшення обсягів переробки нафти означає скорочення експортного потенціалу, що в довгостроковій перспективі підриває фінансові можливості ворога для ведення війни.
Психологічний ефект
Ще один аспект, який часто залишається поза увагою – це психологічний ефект від таких атак. Як свідчить мій досвід висвітлення конфліктів, демонстрація вразливості стратегічних об’єктів противника має потужний вплив на моральний стан населення та еліт.
Перебуваючи в Києві минулого тижня, я спілкувався з військовими аналітиками, які одностайні в оцінці: удари по російських НПЗ – це асиметрична відповідь України на масовані атаки по українській енергетичній інфраструктурі.
Реакція російської влади на ситуацію свідчить про серйозність проблеми. Уряд РФ уже заборонив експорт бензину, збільшив субсидії нафтовикам та активізував закупівлі пального в дружніх країнах. Усе це – вимушені кроки, що підтверджують ефективність українських атак.
Висновок
Отже, зупинка Рязанського НПЗ – це не лише тактичний успіх України, але й елемент довгострокової стратегії економічного виснаження агресора. Як показує мій багаторічний досвід висвітлення конфліктів, війни виграються не лише на передовій, але й у тилу, де створюється і розподіляється ресурсна база.
Підсумовуючи, можна сказати, що системні атаки на російські НПЗ дають Україні суттєві переваги, змушуючи противника розпорошувати ресурси, підриваючи його економічний потенціал та створюючи додаткові проблеми для ведення тривалої війни. Ситуація з Рязанським заводом – яскравий приклад ефективності цієї стратегії.
