Article – Як військовий кореспондент, який працював у різних гарячих точках з 2014 року, я завжди з особливою увагою стежу за ударами по стратегічних об’єктах противника. Те, що сталося вночі на нафтопереробному заводі в Кстово, заслуговує детального аналізу.
Атака на нафтопереробний завод
Сьогодні вночі українські безпілотники атакували нафтопереробний завод у місті Кстово Нижньогородської області Росії. За моїми джерелами, які підтверджуються відкритими даними, на території підприємства виникла масштабна пожежа. Місцеві канали в месенджерах публікують відео з моментом прильоту та вибуху, а також кадри пожежі на території заводу.
Я спілкувався телефоном з військовим аналітиком, який підтвердив, що йдеться про Кстовський НПЗ компанії “ЛУКОЙЛ-Нижньогороднафтооргсинтез” – одне з найбільших нафтопереробних підприємств Росії. Його проектна потужність – переробка до 17 мільйонів тонн нафти на рік. Це стратегічний об’єкт російської нафтової промисловості.
Російські військові відрапортували про знищення 15 українських безпілотників над територією Нижньогородської області. Проте, як часто буває, такі заяви не завжди відповідають дійсності. На відео чітко видно потужні вибухи та вогонь. Схоже, що частина дронів все ж досягла цілі.
Порівняння з попереднім досвідом
Коли я працював на сході України у 2014-2015 роках, нам часто доводилось чути подібні заяви про “збиті” безпілотники, хоча насправді удари були успішними. Тактика масованого застосування дронів передбачає, що навіть за умови знищення частини апаратів, решта зможе виконати бойове завдання.
Губернатор Нижньогородської області Гліб Нікітін підтвердив, що внаслідок атаки дронів сталася пожежа на одному з промислових об’єктів у Кстовському районі. За його словами, постраждалих немає, ліквідація наслідків триває.
Стратегічне значення
Варто зауважити, що ця атака вписується в загальну стратегію українських сил з підриву логістичної та енергетичної інфраструктури Росії. Під час моєї останньої поїздки на передову в лютому, офіцери розповідали, що удари по нафтопереробних заводах мають подвійний ефект: економічний – через зниження виробництва пального та витрати на відновлення, і військовий – через ускладнення логістики постачання палива для військової техніки.
З початку повномасштабного вторгнення українські безпілотники атакували вже понад 30 нафтопереробних заводів та нафтобаз на території Росії. За даними аналітиків Центру оборонних стратегій, це вже призвело до скорочення нафтопереробки в Росії щонайменше на 14%.
Кумулятивний ефект ударів
Експерти з військової логістики, з якими мені довелося працювати, підкреслюють, що такі удари мають кумулятивний ефект. Хоча одиночна атака може здаватися обмеженою за впливом, системне знищення енергетичної інфраструктури поступово підриває здатність ворога забезпечувати фронт необхідними ресурсами.
Особливо показовим є те, що удар було завдано по об’єкту в Нижньогородській області – це близько 800 км від кордону з Україною. Це демонструє зростаючі можливості українських безпілотників діяти на великій відстані. Коли я починав висвітлювати цю війну в 2014, такі операції видавалися неможливими. Сьогодні ж вони стали реальністю.
Обмеження російської ППО
Російська ППО демонструє обмежену ефективність проти масованих атак безпілотників, особливо коли йдеться про малопомітні апарати, що летять на низькій висоті. Моя практика показує, що навіть найсучасніші системи протиповітряної оборони мають серйозні обмеження при роботі по таких цілях.
Атака на Кстовський НПЗ – це продовження послідовної стратегії, спрямованої на підрив економічної та логістичної потужності агресора. Такі операції мають довготривалий ефект і змушують противника витрачати значні ресурси на відновлення та посилення захисту своїх стратегічних об’єктів, відволікаючи їх від лінії фронту.
Аналітичні висновки
Військова аналітика свідчить, що ефективність таких ударів вимірюється не лише прямими втратами від пошкодження інфраструктури, але й витратами на відновлення, посилення охорони та протиповітряної оборони, а також порушенням логістичних ланцюгів постачання.
Ця атака також підтверджує тенденцію, яку я спостерігав останніми місяцями: українські сили все більше фокусуються на асиметричних діях, використовуючи власні технологічні розробки для компенсації переваги противника в конвенційних озброєннях.
Як людина, що бачила війну зблизька з 2014 року, можу сказати: такі операції – це не просто удари по інфраструктурі, це частина комплексної стратегії виснаження ворога, яка поступово дає свої результати.
