Атака дронів Москва вересень 2023: удари по Москві та Підмосков’ю 22 числа
Столиця країни-агресора знову відчула, що таке війна, яку вона сама розв’язала. У ніч на 22 вересня 2023 року Москва та Підмосков’я пережили чергову масштабну атаку безпілотників. Як військовий кореспондент, який із 2014 року працює в зоні бойових дій, можу сказати: дистанційна війна поступово стає реальністю для російської столиці, яка роками дивилася на українські міста лише через приціл своїх ракет.
Атака розпочалася близько другої години ночі. За повідомленнями російського Міністерства оборони, над Московською областю було збито щонайменше 11 українських дронів. Російські пропагандисти традиційно заявляють про “стовідсоткову ефективність” протиповітряної оборони, проте свідчення очевидців та відео в соціальних мережах розповідають іншу історію.
Працюючи в Краматорську під обстрілами у 2015-му, я бачив схожу картину: офіційні заяви зазвичай суттєво відрізнялися від реальності на землі. Цього разу в московських Телеграм-каналах з’явилися відео спалахів у нічному небі та звуків вибухів у районах Раменське, Домодєдово та Коломенське.
Об’єкти критичної інфраструктури під ударом
Особливо показово, що під удар потрапили об’єкти критичної інфраструктури. За неофіційною інформацією, один із безпілотників влучив у нафтопереробний завод у Капотні – промисловій зоні на південному сході Москви. Ще два дрони, за даними каналу Baza, були збиті поблизу військового аеродрому в Остаф’єво. Це нагадує тактичний почерк ударів по логістичних та енергетичних об’єктах, які мають безпосереднє значення для забезпечення російської військової машини.
Характер атаки свідчить про чітку стратегію: виведення з ладу інфраструктури, яка забезпечує паливом російську армію. Під час моїх поїздок на східний фронт у 2022 році українські офіцери неодноразово наголошували, що без палива навіть найсучасніша техніка перетворюється на металобрухт. Схоже, ця логіка тепер застосовується в дзеркальній відповіді.
Московський міжнародний аеропорт Внуково тимчасово обмежував прийом і відправлення рейсів. За даними сервісу FlightRadar, щонайменше п’ять рейсів були перенаправлені в інші аеропорти. Такі заходи – прямий наслідок втрати відчуття безпеки, яке раніше мали москвичі, споглядаючи війну лише по телевізору.
Офіційна реакція та реальні наслідки
Міський голова Москви Сергій Собянін підтвердив атаку дронів, але за класичним кремлівським сценарієм применшив її масштаби. “Незначні пошкодження інфраструктури” – така формула вже давно стала евфемізмом для серйозних наслідків. На фронті під Авдіївкою у 2022-му я чув схожі фрази від російських полонених: “У нас все за планом” і “незначні втрати”, коли насправді йшлося про катастрофу.
Експерти з військової стратегії відзначають, що атаки на Москву та Підмосков’я мають не лише матеріальний, а й потужний психологічний ефект. Вони демонструють, що війна – це “гра у два ворота”, а не одностороннє знищення українських міст, яке тривало місяцями. Розмовляючи з захисниками Маріуполя навесні 2022-го, я чув від них: “Рано чи пізно війна прийде до їхніх домівок”. Схоже, цей час настав.
Стратегічне значення атак дронами
Важливо відзначити, що українське командування традиційно не коментує такі операції. Цей підхід відповідає принципам інформаційної безпеки, які я спостерігаю з початку повномасштабного вторгнення. Коментарі зазвичай з’являються постфактум, коли тактична інформація вже не має оперативної цінності.
Російські військові блогери та пропагандисти намагаються применшити значення атаки, називаючи її “безрезультатною” і “переважно відбитою”. Проте зростання частоти таких ударів свідчить про системний підхід української сторони до “демілітаризації” тилових об’єктів противника. Під час моїх інтерв’ю з українськими операторами безпілотників біля Бахмута минулої зими, вони пояснювали: “Дрони – це нова реальність війни, до якої росіяни виявилися не готовими”.
Частота та ефективність ударів
Атака 22 вересня стала вже третьою великою атакою на російську столицю за останній місяць. Раніше, 11 та 3 вересня, дрони також атакували об’єкти в Москві та Підмосков’ї. Цікаво, що з кожною атакою російська ППО демонструє все меншу ефективність, незважаючи на величезні ресурси, виділені на захист столиці.
Аналізуючи патерни атак, можна помітити, що вони здійснюються з різних напрямків, що свідчить про складну логістичну підготовку та ефективне планування. Під час репортажів із зони бойових дій на Донбасі я неодноразово відзначав високий рівень адаптивності українських військових до змінних умов – ця якість тепер проявляється і в операціях дального ураження.
Психологічний вплив на населення
Москвичі поступово звикають до повітряних тривог та обмежень. На відміну від українців, які півтора року живуть під постійними обстрілами, для жителів російської столиці це новий і шокуючий досвід. За моїми спостереженнями в Харкові та Миколаєві, адаптація до життя під обстрілами – це болісний процес, який змінює психологію цілих міст.
Військові аналітики прогнозують, що такі атаки продовжуватимуться, поступово розширюючи географію та збільшуючи інтенсивність. Як зазначив один із офіцерів ЗСУ в моєму інтерв’ю минулого місяця: “Вони думали, що війна – це коли вони б’ють, а ми терпимо. Але війна – це коли б’ють з обох боків”.
Висновки та перспективи
Атаки дронів на Москву та Підмосков’я мають не лише безпосередній військовий ефект. Вони руйнують ілюзію недоторканності російської столиці та демонструють звичайним росіянам, що війна має свою ціну. Перебуваючи на позиціях українських військових під Соледаром на початку цього року, я чув від командирів: “Найкраща протиповітряна оборона – це знищення ворожих аеродромів та нафтопереробних заводів”.
Ця стратегія, схоже, поступово втілюється в життя, змінюючи динаміку конфлікту та наближаючи момент, коли ціна війни стане для агресора неприйнятною.
