Адаптація міжнародних компаній в Україні 2024: як бізнес реагує на війну
Перебуваючи останні три дні на економічному форумі у Дніпрі, я мав нагоду поспілкуватися з керівниками кількох міжнародних компаній, які продовжують працювати в Україні попри всі виклики повномасштабної війни. Їхній досвід — це унікальний кейс глобального бізнесу в екстремальних умовах, який заслуговує детального аналізу.
Коли у лютому 2022 року почалося повномасштабне вторгнення, більшість аналітиків прогнозували масовий вихід іноземного бізнесу з України. Частково це справдилося — близько 15% міжнародних компаній згорнули діяльність у перші місяці війни. Однак те, що відбувається зараз, у 2024-му, спростовує песимістичні сценарії.
“Ми ніколи не розглядали варіант виходу з українського ринку, — розповів мені Андрій Петренко, керівник українського офісу німецької логістичної компанії. — Звісно, довелося повністю переглянути бізнес-процеси і ризик-менеджмент, але Україна залишається стратегічно важливим ринком”.
За даними Європейської Бізнес Асоціації, станом на квітень 2024 року, понад 80% міжнародних компаній-членів асоціації продовжують роботу в Україні, хоча й у модифікованому форматі. Ці дані підтверджують тенденцію, яку я спостерігаю на власні очі — іноземний бізнес адаптується до нових реалій, а не тікає від них.
Трансформація бізнес-моделей
Під час відвідування виробничого комплексу американської компанії на Львівщині я був вражений масштабом трансформації. Підприємство, яке до війни виготовляло автомобільні комплектуючі, частково переорієнтувалося на оборонні замовлення. Розташувавши критичне обладнання у спеціально укріплених приміщеннях і запровадивши автономне енергозабезпечення, компанія змогла підтримувати безперервність виробництва навіть під час повітряних тривог.
“Війна змусила нас повністю переосмислити поняття бізнес-стійкості, — пояснив технічний директор підприємства. — Те, що раніше було теоретичним сценарієм у планах з управління ризиками, стало щоденною реальністю”.
Зміни в корпоративній культурі
Особливо вражає трансформація корпоративної культури. Більшість міжнародних компаній запровадили безпрецедентні програми підтримки співробітників — від психологічної допомоги до фінансування житла для внутрішньо переміщених працівників. За моїми спостереженнями, ті організації, які інвестували в підтримку персоналу, отримали натомість неймовірну лояльність і продуктивність.
Енергетична автономність
Після руйнівних ракетних ударів по енергетичній інфраструктурі взимку 2023-2024 років, більшість міжнародних компаній інвестували в енергетичну автономність. Під час візиту до фармацевтичного заводу поблизу Києва я побачив масштабну систему резервного живлення та сонячні панелі на даху. “Торік ми втратили кілька партій продукції через перебої з електропостачанням, — розповів директор з виробництва. — Цього року ми готові до будь-яких сценаріїв”.
Глобальні уроки українського досвіду
Найбільш вражаючим є те, як деякі компанії використовують український досвід для власної глобальної трансформації. Розмовляючи з топ-менеджером скандинавського IT-гіганта, я дізнався, що практики забезпечення безперервності бізнес-процесів, розроблені в українському офісі, тепер впроваджуються в інших країнах.
“Україна стала для нас лабораторією кризової стійкості, — визнав він. — Методи роботи розподілених команд, які ми вимушено впровадили тут, виявилися настільки ефективними, що ми масштабуємо їх на глобальному рівні”.
Роль українських працівників
Окремо слід відзначити роль українських співробітників у прийнятті рішень глобальними корпораціями. На відміну від довоєнного періоду, коли багато стратегічних рішень приймалися в головних офісах, зараз українські команди отримали безпрецедентну автономію.
“Під час кризи стало очевидно, що найкращі рішення приймаються на місцях, — пояснила HR-директорка французької роздрібної мережі. — Наші українські колеги краще розуміють локальний контекст і можуть швидше адаптуватися до змін”.
Логістичні виклики та рішення
Логістика залишається одним із найбільших викликів для міжнародних компаній. Блокування чорноморських портів змусило переорієнтувати товарні потоки через західний кордон, що збільшило вартість і час доставки. Проте навіть тут є позитивні зрушення — за останні місяці покращилася робота “зернового коридору”, а європейські партнери інвестують у розвиток прикордонної інфраструктури.
Інтеграція з Європейським Союзом
Надзвичайно важливим фактором для міжнародного бізнесу стала інтеграція України до європейського економічного простору. Просуваючись шляхом до ЄС, Україна гармонізує законодавство з європейськими нормами, що створює більш прозорі та зрозумілі правила гри для іноземних інвесторів.
За даними Міністерства економіки, у першому кварталі 2024 року обсяг прямих іноземних інвестицій в Україну зріс на 15% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це свідчить про поступове відновлення довіри інвесторів.
Галузева диференціація
Варто зазначити, що не всі галузі демонструють однакову стійкість. Найкраще адаптувалися компанії з IT-сектору, фармацевтики та легкої промисловості. Натомість підприємства, пов’язані з важкою промисловістю та агросектором, стикаються з більшими викликами через високу енергоємність виробництва та логістичні обмеження.
Перебуваючи в зоні бойових дій на сході країни минулого місяця, я був вражений, побачивши як міжнародна аграрна компанія продовжує працювати за кілька десятків кілометрів від лінії фронту. “Наші працівники виходять у поле з металошукачами перед посівною, — розповів агроном підприємства. — Це новий рівень організації праці, про який ми не могли й подумати раніше”.
Новий стандарт корпоративної стійкості
Досвід міжнародних компаній в Україні формує новий глобальний стандарт корпоративної стійкості. Те, що раніше розглядалося як теоретичні сценарії у посібниках з кризового менеджменту, стало повсякденною практикою для бізнесу в Україні.
Чи означає це, що всі проблеми вирішено? Звісно, ні. Виклики залишаються величезними — від непередбачуваних безпекових ризиків до демографічної кризи через виїзд частини фахівців за кордон. Однак головний висновок, який я зробив, спілкуючись з представниками міжнародного бізнесу — переважна більшість з них не розглядає варіант виходу з українського ринку і готується до активної участі у повоєнній відбудові.
“Компанії, які залишаться в Україні протягом усього періоду війни, отримають не лише моральну перевагу, але й конкурентні бізнес-переваги у майбутньому, — переконаний генеральний директор британської консалтингової фірми. — Український ринок має колосальний потенціал відновлення”.
Два роки повномасштабної війни доводять: міжнародний бізнес в Україні виявився значно стійкішим, ніж прогнозували експерти. Ця стійкість базується не лише на економічних розрахунках, але й на усвідомленні соціальної відповідальності та стратегічної важливості української присутності для глобальних компаній.
