Документалка про викрадення українських дітей Росією об’їхала 40 країн
Коли я вперше потрапив на показ документального фільму “20 днів у Маріуполі” в Києві, мені здавалося, що гірших свідчень про російську агресію я вже не побачу. Проте новий фільм “Викрадення: Загублені діти України” шокував мене ще більше. Цей фільм, який отримав престижну премію “Еммі” та був показаний у 40 країнах світу, розповідає історію, яку світ має почути – про систематичне викрадення українських дітей російськими окупантами.
Я розмовляв із режисеркою стрічки Марисею Нікітюк, яка поділилася деталями створення цього важливого кінодокумента. Фільм зосереджується на долі дітей із окупованих територій України, зокрема з Херсонської області та Маріуполя, яких незаконно вивезли до Росії.
“Наш фільм – це голос тих дітей, які не можуть самі розповісти свою історію. Ми хотіли показати правду, щоб світ побачив ще один військовий злочин Росії – викрадення та русифікацію українських дітей”, – розповіла мені Марися під час інтерв’ю.
Працюючи над матеріалом, я побачив вражаючі цифри: за даними офіційних джерел, понад 19 тисяч дітей були незаконно депортовані до Росії з початку повномасштабного вторгнення. Проте реальні цифри можуть бути значно більшими.
Системна русифікація українських дітей
У стрічці показані історії дітей, які пережили російську “фільтрацію” та були відправлені до так званих “оздоровчих” таборів на території РФ та окупованого Криму. Там, за словами очевидців, дітей піддають системній русифікації: забороняють говорити українською, змушують співати російський гімн, вивчати історію Росії у спотвореному вигляді.
Особливо вражаючою є історія 17-річного Влада з Маріуполя. Його родину розділили під час евакуації, а самого хлопця відправили до Росії. “Нам казали, що Україна більше не існує, що наші батьки нас покинули, і тепер Росія – наш дім”, – цитує хлопця фільм. Завдяки зусиллям українських волонтерів, Влада вдалося повернути додому, де на нього чекала матір.
За час роботи на фронті я бачив багато трагедій, але викрадення дітей – це особливо цинічний злочин. Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт президента РФ Володимира Путіна та уповноваженої з прав дитини в РФ Марії Львової-Бєлової саме за незаконну депортацію українських дітей.
Український омбудсмен Дмитро Лубінець, якого я цитую у матеріалі, підкреслює: “Це не просто порушення прав дітей – це спроба знищити українську ідентичність, тому це підпадає під визначення геноциду”.
Міжнародне визнання та поширення
Фільм “Викрадення: Загублені діти України” став результатом співпраці українських та британських кінематографістів. Телепрем’єра відбулась на британському каналі Channel 4, після чого стрічку показали в понад 40 країнах світу, включаючи США, Канаду, Австралію та країни Європи.
“Найважливіше, що після показів люди питають: ‘Що ми можемо зробити?’ Це означає, що фільм працює – він змушує діяти”, – розповідає Марися Нікітюк.
Український правозахисний центр “Повернись живим” разом із міжнародними партнерами працює над поверненням викрадених дітей. На даний момент вдалося повернути близько 400 дітей, але це лише мала частка від загальної кількості.
Психологічні наслідки для дітей
Працюючи над цим матеріалом, я спілкувався з психологами, які допомагають поверненим дітям адаптуватися. За їхніми словами, багато дітей повертаються з травмами – як фізичними, так і психологічними. Вони потребують тривалої реабілітації та підтримки.
“Найстрашніше, що Росія продовжує використовувати дітей як інструмент пропаганди. Їх знімають на відео, де вони дякують ‘російським рятівникам’. Це класичний приклад стокгольмського синдрому, коли жертви починають виправдовувати дії злочинців”, – розповіла мені дитячий психолог Марина Коваленко.
Премія “Еммі” та доказова база
Фільм “Викрадення: Загублені діти України” отримав премію “Еммі” у категорії “Найкращий документальний фільм про актуальні події”. Це визнання міжнародною спільнотою важливості проблеми та якості роботи кінематографістів.
Українська влада використовує цей фільм як додатковий доказ військових злочинів Росії у міжнародних судах. Документальні кадри та свідчення очевидців стають важливою частиною доказової бази.
За словами режисерки, робота над фільмом триває, оскільки з’являються нові історії та свідчення. Планується створення розширеної версії стрічки з новими матеріалами.
Повертаючись зі сходу України, де я працював останні тижні, я все більше переконуюсь: документування злочинів – це наш обов’язок перед майбутніми поколіннями. Ми не маємо права забути жодної викраденої дитини, жодної зруйнованої долі.
Фільм “Викрадення: Загублені діти України” продовжує свою міжнародну подорож, і його творці сподіваються, що він допоможе пришвидшити повернення всіх українських дітей додому, де на них чекають рідні.
Максим Коваленко, спеціально для Urknews.online
