Військова операція Покровськ: чому Путін прагне оточити місто
Вже третій тиждень поспіль ситуація на Покровському напрямку залишається критичною. Російські війська намагаються замкнути тактичне оточення навколо міста, що має стратегічне значення для всього Донецького регіону. Перебуваючи безпосередньо на передовій минулого тижня, я спостерігав як змінюється інтенсивність обстрілів та характер наступальних дій противника.
Покровськ – це не просто чергова точка на карті фронту. Це логістичний вузол, який з’єднує кілька ключових українських позицій на сході. Втрата контролю над цим містом може призвести до серйозних проблем із постачанням для наших військ на всьому Донецькому напрямку. Саме цього і прагне російське командування.
Один з командирів бригади, яка тримає оборону на північному фланзі, поділився зі мною аналізом ситуації: “Росіяни концентрують тут значні сили. Ми бачимо і техніку, і живу силу. Їхня тактика – прості, але масові атаки з використанням авіаційних бомб для розчищення шляху піхоті”.
Тактика окупантів
Зі слів військових, російське командування не шкодує живої сили для досягнення мети. За останній тиждень противник втратив близько 1200 військових лише на Покровському напрямку. Проте це не зупиняє наступальні дії. Командування ЗСУ вказує на зосередження нових резервів російської армії на цьому напрямку.
Тактичний задум ворога стає очевидним, якщо поглянути на карту. Російські війська намагаються оточити місто з північного та південного флангів, створивши так званий “котел“. Цей прийом уже застосовувався ними раніше в інших регіонах, зокрема під Бахмутом.
“Вони хочуть повторити ту саму тактику, що й у Бахмуті – витіснити наші підрозділи з флангів, а потім затиснути в кліщі”, – розповів мені офіцер аналітичного відділу однієї з бригад.
Стратегічне значення
Для розуміння важливості Покровська достатньо глянути на логістичну карту регіону. Через це місто проходять ключові шляхи постачання для українських військ, що боронять східний фланг. Втрата контролю над ними суттєво ускладнить оборону всього Донбасу.
Крім військового значення, Покровськ має і символічне значення. Це один з останніх великих міських центрів у Донецькій області, що залишається під українським контролем. Його втрата може бути використана російською пропагандою як свідчення “прогресу” в їхній так званій “спеціальній військовій операції”.
Українське командування усвідомлює цю загрозу. За моїми спостереженнями, на цей напрямок перекидаються додаткові резерви і техніка. Однак проблема полягає в тому, що ворог має значну перевагу в артилерії та авіації.
“Ми тримаємо оборону, але не можемо відповісти тією ж кількістю вогню”, – зізнався один з артилеристів, з яким я спілкувався на позиціях. – “Коли вони випускають 100 снарядів, ми можемо відповісти лише 20-30”.
Причини особливої уваги Путіна
Ця диспропорція в забезпеченні боєприпасами є однією з головних проблем для наших захисників. Незважаючи на міжнародну підтримку, постачання артилерійських снарядів залишається недостатнім для повноцінної відсічі російському наступу.
Путін особисто зацікавлений у захопленні Покровська з кількох причин. По-перше, після провалу літнього наступу на Харківському напрямку йому потрібна хоч якась перемога, щоб підтримати бойовий дух власної армії та зберегти обличчя перед внутрішньою аудиторією.
По-друге, створення “Покровського котла” дозволить російській армії захопити значну територію з мінімальними втратами, оскільки українським військам доведеться відступати, щоб уникнути оточення.
“Це класична військова стратегія – не витрачати сили на штурм укріплених позицій, а змусити противника залишити їх через загрозу оточення”, – пояснив один з офіцерів Генштабу, з яким я спілкувався телефоном.
Гуманітарна ситуація
Тим часом цивільне населення Покровська та навколишніх населених пунктів опинилося в надзвичайно складній ситуації. За останній місяць місто покинуло понад 70% жителів, але залишаються ті, хто не має можливості або бажання евакуюватися.
“Куди мені їхати? Я все життя тут прожив. Якщо судилося померти, то краще вдома”, – такі слова я чув від 76-річного Миколи, який відмовляється залишати свою квартиру, незважаючи на щоденні обстріли.
Місцева влада та волонтери організовують евакуацію, але процес ускладнюється постійними обстрілами та пошкодженням інфраструктури. Гуманітарна ситуація погіршується з кожним днем – проблеми з водопостачанням, електроенергією та опаленням стають все більш відчутними.
Перспективи захисту
Ситуація на Покровському напрямку залишається динамічною. Російські війська продовжують тиснути, але українські захисники стримують натиск, завдаючи ворогу значних втрат.
За оцінками військових експертів, найближчі два-три тижні будуть критичними для долі Покровська. Багато залежатиме від здатності українського командування маневрувати резервами та ефективно використовувати наявні ресурси.
“Ми не віддамо Покровськ без бою. Але головне – зберегти людей”, – такими словами закінчив нашу розмову командир однієї з бригад.
Історія цього протистояння ще не написана. Але вона точно стане одним із вирішальних епізодів війни на сході України. І як журналіст, який висвітлював конфлікт від самого початку в 2014 році, я бачу, що незважаючи на всі труднощі, дух і рішучість українських військових залишаються незламними.
Сьогодні, як і десять років тому, українська армія продовжує захищати свою землю проти значно численнішого ворога. І хоча ситуація складна, вона далека від безнадійної. Історія неодноразово доводила: не розмір армії визначає переможця, а мотивація і здатність адаптуватися до складних умов.
