Вихід Молдови з СНД безвіз: припинення угоди про поїздки
Молдова остаточно розпрощалася з радянським минулим. Кишинів офіційно завершив процедуру виходу з Співдружності Незалежних Держав, що матиме прямий вплив на громадян – особливо у питанні перетину кордонів.
Як стало відомо, молдовська влада повідомила про припинення дії угоди про безвізові поїздки в рамках СНД, що діяла з 1992 року. Це рішення є логічним продовженням курсу президента Маї Санду на європейську інтеграцію та відмежування від пострадянського простору.
“Після майже 30 років формального членства ми закриваємо цю сторінку нашої історії. Майбутнє Молдови – в Європейському Союзі, серед демократичних країн, які поважають міжнародне право та права людини”, – заявила Санду під час урочистого засідання парламенту.
Для пересічних громадян Молдови та інших країн СНД це означає кардинальну зміну правил перетину кордонів. Відтепер громадяни Росії, Білорусі та інших членів Співдружності втрачають можливість безвізового в’їзду до Молдови. Аналогічно, молдовани потребуватимуть візи для подорожей до цих країн.
Рішення не стало несподіванкою для експертів. Процес виходу Молдови з СНД розпочався ще в березні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Кишинів послідовно заморожував свою участь в організації, скорочуючи представництво та відкликаючи дипломатів з координаційних структур.
Економічні та політичні наслідки
За даними молдовського МЗС, припинення безвізового режиму з країнами СНД компенсується розширенням можливостей для молдовських громадян подорожувати до ЄС та інших західних країн. Молдова вже має безвізовий режим з Євросоюзом, а нещодавно підписала угоди про спрощений перетин кордону з Великою Британією та Канадою.
Варто зазначити, що економічні наслідки виходу з СНД для Молдови мінімізовані заздалегідь. За останні п’ять років товарообіг між Молдовою та країнами ЄС зріс на 43%, в той час як торгівля з членами СНД скоротилася майже вдвічі. Єдиний суттєвий виклик – енергетична залежність від російського газу, але і тут Кишинів активно працює над диверсифікацією.
Для України рішення молдовської влади має особливе значення. Як зазначає політичний аналітик Віктор Шлінчак, “Молдова йде шляхом, який Україна розпочала ще у 2014 році, і це створює міцний антиросійський фронт на західному фланзі”. Експерт підкреслює, що синхронізація зовнішньополітичних кроків Києва та Кишинева посилює позиції обох країн у їхньому європейському поступі.
Двосторонні відносини з Україною
Міністр закордонних справ Молдови Міхай Попшой наголосив, що вихід з СНД жодним чином не вплине на двосторонні відносини з Україною. “Наші країни мають окрему угоду про безвізові поїздки, яка продовжує діяти. Більше того, ми працюємо над поглибленням співпраці в усіх сферах”, – зазначив глава молдовської дипломатії.
Примітно, що російська сторона відреагувала стримано. Речник МЗС РФ Марія Захарова обмежилася заявою про “суверенне право Молдови”, додавши традиційну риторику про “негативні наслідки для молдовських громадян”. Однак експерти вказують, що Москва може застосувати економічні важелі тиску, зокрема через підконтрольний їй сепаратистський регіон Придністров’я.
Геополітичні наслідки
Рішення Молдови може стати прикладом для Вірменії та Казахстану, які останнім часом також демонструють дистанціювання від російського впливу. Обидві країни значно скоротили свою участь у заходах СНД та активізували західний вектор дипломатії.
Важливо розуміти, що вихід з СНД для Молдови – це не просто юридична формальність, а фундаментальний геополітичний вибір. Країна, яка всього десять років тому балансувала між Заходом і Сходом, сьогодні однозначно обрала європейський шлях розвитку.
Практичні рекомендації для громадян
Для громадян Молдови, які планують поїздки до країн СНД, МЗС рекомендує заздалегідь отримувати інформацію про нові правила перетину кордону та вимоги до оформлення віз. А молдовська діаспора в Росії, яка налічує близько 500 тисяч осіб, вже отримала від посольства роз’яснення щодо своїх прав та обов’язків у світлі нових правових реалій.
Вихід Молдови з СНД став ще одним символічним цвяхом у домовину організації, створеної після розпаду СРСР як механізм “цивілізованого розлучення”. Тридцять років потому стає очевидним, що справжня незалежність пострадянських держав означає здатність самостійно визначати свій політичний курс – навіть якщо він веде геть від Москви.