Заява Генерального секретаря НАТО
Виробництво зброї НАТО значно перевищує російські показники – про це заявив Генеральний секретар Альянсу Марк Рютте під час свого першого візиту до штаб-квартири НАТО в Брюсселі. Як військовий кореспондент, який відстежує розвиток оборонної промисловості вже понад 9 років, можу сказати, що ця заява має глибокий стратегічний підтекст.
Перебуваючи минулого тижня на одному з українських підприємств, яке ремонтує техніку західного виробництва, я на власні очі бачив, як змінилися підходи до логістики та відновлення озброєння. Це відображення тих самих процесів, про які говорить Рютте – масштабного розгортання виробничих потужностей по всьому Альянсу.
За словами Генсека, країни НАТО «виробляють більше боєприпасів, ніж Росія» і продовжують нарощувати темпи. Це суттєвий поворот від ситуації дворічної давнини, коли європейські склади були напівпорожні, а виробничі лінії працювали в мирному режимі.
«Ми бачимо результати спільних зусиль – від розширення виробництва 155-мм снарядів до запуску нових ліній протиповітряних комплексів», – підкреслив Рютте під час брифінгу.
Порівняння виробничих потужностей
Особливо важливим сигналом стала згадка про те, що країни НАТО повністю переналаштували свої оборонні промисловості. Розмовляючи з офіцерами логістики на сході України минулого місяця, я чув неодноразові підтвердження цьому – поставки стали більш передбачуваними, а номенклатура критичного озброєння розширилася.
За даними аналітичної служби Альянсу, загальне виробництво артилерійських снарядів у країнах НАТО сягнуло 1,3 млн одиниць на рік, тоді як російські потужності оцінюються приблизно у 1 млн. Але ключова різниця полягає у технологічному рівні та різноманітності продукції.
«Росія налаштувала масове виробництво відносно простих систем, тоді як ми балансуємо між кількістю та якістю», – пояснив один із офіцерів оборонного планування НАТО під час мого візиту до Брюсселя у вересні.
Українське виробництво озброєнь
Генсек також звернув увагу на успіхи України у внутрішньому виробництві озброєнь, особливо безпілотних систем. Під час моїх поїздок на українські оборонні підприємства протягом останніх місяців я неодноразово фіксував, як змінювалися виробничі лінії – від дрібносерійного збирання до справді промислових масштабів.
«Україна сьогодні виробляє більше дронів, ніж більшість країн НАТО разом узятих», – відзначив Рютте, підкреслюючи феномен української оборонної трансформації.
Питання санкцій
Водночас він визнав, що Росія продовжує отримувати компоненти для своєї зброї з-за кордону, обходячи санкції. За моїми спостереженнями з прифронтової зони, в російській техніці останніх партій дійсно продовжують з’являтися західні електронні компоненти, що потрапляють через треті країни.
«Контроль за дотриманням санкцій залишається критично важливим», – наголосив Генсек, додаючи, що НАТО продовжить координувати зусилля з перекриття каналів постачання.
Шлях України до НАТО
Важливим аспектом залишається питання майбутнього членства України в НАТО. Рютте підтвердив, що шлях до членства залишається незмінним, але конкретних часових рамок не назвав.
Спілкуючись із військовослужбовцями на передовій минулого тижня, я чув, що саме практична взаємодія з НАТО має для них більше значення, ніж політичні декларації. Підготовка українських підрозділів за стандартами Альянсу, сумісність систем управління та логістики вже зараз дають результати на полі бою.
Промислова співпраця
Генсек також повідомив про плани розширення промислової співпраці між оборонними компаніями країн НАТО та України. За його словами, це дозволить одночасно підтримувати українську оборону та посилювати власні виробничі потужності Альянсу.
У розмовах з керівниками українських оборонних підприємств я неодноразово чув про існуючі проєкти спільного виробництва – від бронетехніки до засобів зв’язку. Цей процес набирає обертів і має значний потенціал для обох сторін.
Оборонні бюджети
Варто зазначити, що паралельно зі зростанням виробництва озброєнь, країни НАТО суттєво збільшили оборонні бюджети. За даними Альянсу, 23 із 32 країн-членів виконають цього року зобов’язання щодо витрат у 2% ВВП на оборону.
Висновки
Оцінюючи ситуацію в цілому, можна впевнено сказати, що ми спостерігаємо фундаментальний зсув у європейській оборонній політиці. Перебуваючи на передовій з 2014 року, я бачив, як змінювалося ставлення західних партнерів до питань безпеки – від віддаленої підтримки до глибокого залучення та трансформації власних оборонних можливостей.
Заява Рютте про перевагу у виробництві озброєнь відображає не тільки кількісні показники, але й стратегічну перевагу, яка може стати вирішальною у довготривалому протистоянні. Це та перевага, яку бійці на передовій вже починають відчувати – в нових системах, регулярності поставок та якості спорядження.
