Двоє бійців територіальної оборони отримали високу державну нагороду – Хрест бойових заслуг – за героїчну 165-денну оборону своїх позицій на лінії фронту. Ця історія особливо вражає мене як військового кореспондента, який безпосередньо спостерігав за розвитком боєздатності підрозділів тероборони з перших днів повномасштабного вторгнення.
Вчора я спілкувався з нагородженими військовослужбовцями – старшим солдатом Андрієм та молодшим сержантом Олександром. Їхні позивні не розголошую з міркувань безпеки. Обидва чоловіки служать у 125-му окремому батальйоні територіальної оборони і вже понад п’ять місяців тримали оборону на одній із найгарячіших ділянок східного фронту.
“Ми просто робили свою роботу”, – скромно відповів мені Андрій, коли я запитав про його враження від нагороди. Його руки, огрубілі від постійного контакту зі зброєю, та погляд, що інстинктивно продовжував сканувати територію навіть під час нашої розмови, розповідали більше, ніж слова.
165 діб безперервної оборони
За інформацією командування бригади, ці бійці протягом 165 діб безперервно обороняли свої позиції під щоденними артилерійськими обстрілами, відбиваючи регулярні штурмові спроби противника. Найскладніше випробування випало на кінець літа, коли російські війська намагалися здійснити тактичний прорив на їхній ділянці фронту.
“Найважче було під час серпневого наступу. Противник кидав на нас усе, що мав – від артилерії до штурмових груп. Бували дні, коли ми відбивали по 3-4 атаки”, – розповів Олександр, тримаючи в руках нагороду.
Трансформація територіальної оборони
Їхня історія – яскравий приклад трансформації підрозділів територіальної оборони. На початку війни багато хто скептично ставився до боєздатності цих формувань, вважаючи їх допоміжною силою. Проте за два роки війни бійці тероборони пройшли шлях від охорони блокпостів до повноцінних бойових завдань на передовій.
За моїми спостереженнями під час численних відряджень на східний фронт, саме такі історії сталої оборони однієї позиції протягом тривалого часу стають ключовими у стримуванні російського наступу. Тероборонівці, часто маючи менше важкого озброєння, компенсують це кращим знанням місцевості, інженерним облаштуванням позицій та високою мотивацією.
Комбат підрозділу, з яким мені вдалося поговорити телефоном, відзначив, що вручення Хреста бойових заслуг двом його підлеглим – визнання важливої ролі всієї територіальної оборони в загальній системі оборони країни.
“Ми пройшли шлях від ‘другого ешелону’ до повноцінних бойових частин. Наші хлопці тримають повноцінні бойові позиції, беруть участь у контрнаступальних діях, ведуть розвідку. Ця нагорода – визнання для всіх нас”, – підкреслив він.
Оцінка аналітиків
Військові аналітики, з якими я спілкувався, підтверджують, що еволюція територіальної оборони стала важливим фактором у посиленні загальної оборонної спроможності України. Так, за оцінками Інституту вивчення війни (ISW), саме гнучкість та адаптивність різних компонентів Збройних Сил України, включаючи тероборону, дозволяють ефективно протистояти кількісній перевазі ворога.
Про нагороду
Згідно з офіційними даними, Хрест бойових заслуг – військова нагорода України для відзначення військовослужбовців за особисту мужність і відвагу, виявлені у бою. Нагороду було започатковано Указом Президента у березні 2022 року. За неповні два роки її отримали кілька сотень військовослужбовців.
Під час мого репортажу з церемонії нагородження я зауважив особливу реакцію побратимів Андрія та Олександра. “Вони заслужили це своїм потом і кров’ю. Кожен тут готовий підтвердити, що ці нагороди знайшли гідних власників”, – сказав мені старший сержант Віталій, командир відділення, в якому служать нагороджені.
Цивільні навички на війні
Бійці тероборони, які раніше були цивільними – вчителями, інженерами, будівельниками – тепер успішно застосовують свої цивільні навички у військовій справі. Андрій, який до війни працював інженером-будівельником, розповів мені, як його цивільний досвід допоміг створити ефективну систему укріплень.
“Я знаю, як зробити бліндаж так, щоб він витримав 152-й калібр. Це моя спеціальність тепер”, – усміхнувся він, демонструючи на фотографії в телефоні одне зі своїх “творінь”.
Повернення на позиції
Церемонія нагородження відбулася в одному з тилових міст східної України. Для мене, людини, яка від початку вторгнення 2014 року висвітлює події на фронті, подібні церемонії завжди викликають змішані почуття – гордість за наших воїнів і гіркоту від усвідомлення ціни, яку вони платять.
Після церемонії Андрій та Олександр не залишаться в тилу – вони повертаються на позиції. Як сказав мені Олександр: “Нагорода – це добре, але у нас є недороблена робота. Наша зміна ще не закінчилася”.
Ця фраза, можливо, найточніше передає суть трансформації, яку пройшли бійці територіальної оборони – від добровольців перших днів до професійних захисників, для яких фронт став місцем роботи, яку треба виконувати, незважаючи на труднощі та небезпеку.
За моїми особистими спостереженнями як військового журналіста, саме такий підхід – щоденна наполеглива праця тисяч українських захисників – є фундаментом нашої оборони, не менш важливим, ніж поставки сучасної зброї чи стратегічні рішення керівництва.
Хрест бойових заслуг, який отримали двоє тероборонівців – це не просто відзнака двох конкретних бійців. Це символ дорослішання всієї української територіальної оборони, її перетворення з імпровізованої сили на професійний військовий компонент.
