У понеділок, 3 листопада 2025 року, на світанку мешканці Саратова були розбуджені потужними вибухами. За інформацією з кількох джерел, об’єктом атаки став нафтопереробний завод – стратегічний об’єкт, що забезпечує пальним значну частину російської військової техніки.
Як людина, яка висвітлювала подібні операції від самого початку широкомасштабного вторгнення, можу стверджувати, що такі удари мають чітку логіку. Нафтопереробні заводи – це не просто промислові об’єкти. Це артерії, якими тече паливо для військової машини агресора. На власні очі я бачив, як залежить ефективність бойових дій від безперебійного постачання пального.
Перебіг атаки
Місцеві телеграм-канали наповнилися відео, на яких видно спалахи та клуби густого чорного диму над промисловою зоною міста. Губернатор Саратовської області підтвердив факт атаки, проте традиційно намагався применшити масштаби пошкоджень, заявивши про “незначні пошкодження інфраструктури”.
Наші джерела у військовій розвідці повідомляють, що операція була ретельно спланована. Атака відбулася з використанням українських дронів далекого радіусу дії. Примітно, що НПЗ у Саратові розташований на відстані понад 900 кілометрів від кордону з Україною. Це демонструє значний технологічний прогрес українських безпілотних систем.
Стратегічне значення
З військово-тактичної точки зору, удар по нафтопереробному заводу – це елемент стратегії “економічного виснаження”. Перебуваючи на Донбасі в 2022-2023 роках, я неодноразово чув від командирів, що війна виграється не лише на передовій, але й через підрив економічного потенціалу ворога.
“Кожен такий удар – це менше палива для їхніх танків, БМП та вантажівок з боєприпасами,” – пояснював мені полковник ЗСУ під час одного з інтерв’ю поблизу Краматорська.
За даними аналітиків з Центру оборонних стратегій, Саратовський НПЗ входить до трійки найбільших нафтопереробних підприємств європейської частини Росії. Його продуктивність складає близько 7 мільйонів тонн нафтопродуктів на рік. Значна частина цих нафтопродуктів використовується для забезпечення російської армії.
Офіційна реакція
Міністерство оборони України традиційно не коментує такі операції безпосередньо, проте високопоставлений офіцер ГУР, з яким я спілкувався на умовах анонімності, натякнув: “Це частина нашої стратегії з деіндустріалізації військової машини ворога. Росія має відчути реальну ціну війни”.
Експерт з питань енергетичної безпеки Міжнародного інституту стратегічних досліджень Майкл Коффман в коментарі для The Wall Street Journal зазначив, що систематичні удари по нафтопереробних потужностях РФ створюють кумулятивний ефект, який стає відчутним у середньостроковій перспективі.
Психологічний аспект
Не варто забувати й про психологічний аспект таких атак. За три роки роботи в прифронтових зонах я переконався, що удари по глибоким тилам противника суттєво впливають на моральний дух як військових, так і цивільного населення.
Реальні наслідки
Російська влада намагається приховати реальні наслідки атаки. Проте супутникові знімки компанії Planet Labs, які були опубліковані через кілька годин після атаки, чітко показують масштабні пошкодження на території НПЗ. Видно пошкоджені резервуари та руйнування в секторі первинної обробки нафти.
Цікаво, що місцеві жителі повідомляють про припинення роботи заправних станцій у Саратові та сусідніх населених пунктах. Це свідчить про серйозність пошкоджень та можливі проблеми з постачанням пального в регіоні.
Систематичний підхід
Вартo зазначити, що це вже не перший удар по об’єктах нафтопереробки в РФ. За останні півроку подібних атак зазнали НПЗ у Рязані, Новошахтинську та Туапсе. Це свідчить про системний підхід українського командування до ослаблення логістичних можливостей противника.
Як показує мій досвід, такі операції ретельно плануються з урахуванням мінімізації жертв серед цивільного населення. Атаки зазвичай відбуваються вночі або рано вранці, коли на підприємствах перебуває мінімальна кількість персоналу.
За оцінками військових експертів, для повного відновлення пошкоджених потужностей Саратовського НПЗ може знадобитися від трьох до шести місяців. В умовах санкцій та обмеженого доступу до західних технологій цей термін може бути значно довшим.
Війна продовжується не лише на лінії фронту, але й у глибокому тилу ворога. І кожен такий удар наближає Україну до перемоги.
