Союзники мовчать під час затримання ексглави Укренерго
Знаходячись у прифронтовому Краматорську минулого тижня, я отримав новину, що сколихнула не лише енергетичний сектор України, але й поставила питання про міжнародну підтримку реформ у нашій країні. Затримання Володимира Кудрицького, колишнього голови “Укренерго”, відбулося майже без коментарів з боку західних партнерів, які раніше активно підтримували енергетичні реформи.
Справа Кудрицького набуває особливого значення в контексті нинішньої боротьби України. З одного боку – війна з російським агресором, з іншого – внутрішня боротьба з корупцією та зловживаннями. Складність полягає в тому, що іноді ці два фронти перетинаються непередбачуваним чином.
Історія керівництва та звинувачення
Кудрицький очолював “Укренерго” з 2020 до 2023 року – в найскладніший період масованих російських атак на енергетичну інфраструктуру. За цей час він став відомим за кордоном як реформатор, що наближав українську енергосистему до європейських стандартів. Саме під його керівництвом відбулася історична синхронізація енергосистем України та ЄС у березні 2022 року, буквально через тиждень після повномасштабного вторгнення.
Однак тепер Кудрицького звинувачують у розтраті понад 500 мільйонів гривень під час закупівель обладнання. Суд обрав йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою внесення застави у розмірі 19 мільйонів гривень.
Перебуваючи на передовій енергетичного фронту, я спостерігав, як українські енергетики під керівництвом Кудрицького буквально з-під обстрілів відновлювали зруйновані підстанції та лінії електропередач. Тому нинішня ситуація викликає багато запитань у фахових колах.
Реакція міжнародних партнерів
Міжнародні партнери України, які раніше високо оцінювали діяльність Кудрицького, зайняли вичікувальну позицію. Жодних офіційних коментарів від посольств США, Великої Британії чи представництва ЄС не надійшло. Це разюче контрастує з їхньою активною позицією щодо інших резонансних справ, пов’язаних із антикорупційними розслідуваннями в Україні.
Спілкуючись із джерелами в енергетичному секторі, я відчуваю зростаюче занепокоєння. Кілька топменеджерів, які побажали залишитися анонімними, висловили побоювання, що така ситуація може негативно вплинути на подальші реформи та інвестиції в українську енергетику.
“Коли ти бачиш, що людину, яка проводила реформи і працювала в умовах постійних атак на інфраструктуру, затримують без чітких доказів, виникають питання про доцільність ризику”, – поділився зі мною один із керівників приватної енергетичної компанії.
Наслідки для енергетичного сектору
Експерти з Українського енергетичного форуму також зазначають, що справа Кудрицького може мати серйозні наслідки для енергетичної безпеки країни в цілому. Адже зараз, коли Україна готується до чергової зими під російськими ударами по енергосистемі, необхідно зберігати довіру як усередині сектора, так і серед міжнародних партнерів.
Міжнародна енергетична агенція (МЕА) раніше відзначала значний прогрес України в реформуванні енергосектору, особливо під час війни. Директор МЕА Фатіх Біроль під час візиту до Києва минулого року високо оцінював роботу “Укренерго” в надзвичайно складних умовах. Тепер же міжнародні структури зберігають мовчання.
Позиція захисту
Захист Кудрицького наполягає на політичній складовій справи. Його адвокати стверджують, що звинувачення базуються на спотворених фактах, а закупівлі здійснювались за прозорими процедурами та з повним дотриманням законодавства.
Спостерігаючи за цією ситуацією з позиції військового журналіста, який бачив і російські удари по енергетиці, і героїчну роботу енергетиків, я розумію складність оцінки. У військовий час будь-які звинувачення у розтраті коштів, особливо в стратегічно важливому секторі, потребують ретельного розслідування. Водночас, ці розслідування мають відбуватися з розумінням контексту, в якому працювали керівники під час війни.
Виклики енергетичної системи під час війни
Українська енергетична система зазнала безпрецедентних ударів. За даними Міністерства енергетики України, пошкоджено близько 50% генеруючих потужностей та значну частину розподільчих мереж. У таких умовах керівники часто змушені приймати нестандартні рішення, щоб забезпечити функціонування системи.
Досвід роботи в зоні бойових дій навчив мене, що іноді доводиться обирати між дотриманням усіх формальних процедур і вирішенням нагальних проблем. Однак це не означає, що керівники мають бути вище закону.
Правоохоронні органи повинні провести прозоре розслідування, яке дасть відповіді на всі питання. Водночас міжнародним партнерам України варто більш активно цікавитися цією справою, адже вона стосується не лише однієї особи, але й майбутнього енергетичних реформ та енергетичної безпеки в цілому.
Залишається сподіватися, що спільними зусиллями буде знайдено справедливе рішення, яке не зашкодить ані боротьбі з корупцією, ані обороноздатності України на енергетичному фронті. Адже енергетична безпека – це невід’ємна складова нашої національної безпеки, особливо в умовах російської агресії.
