Останні кілька років навколо постаті одеського міського голови Геннадія Труханова точиться безпрецедентна кількість судових справ та розслідувань. Для багатьох українців його ім’я стало символом резонансних антикорупційних процесів, для інших – прикладом потенційного політичного переслідування. Працюючи над гарячими темами від 2014 року, я неодноразово спостерігав, як тонка межа між справедливим правосуддям і політичними мотивами розмивається в українських реаліях.
Справа “Краян”, звинувачення в недостовірному декларуванні, підозри щодо розкрадання коштів на дорожньому ремонті – це лише верхівка айсберга судових процесів, у центрі яких перебуває Труханов. Чи є це результатом послідовної боротьби з корупцією, чи використанням правоохоронних органів для політичного тиску?
Відповідь на це питання складна і багатошарова. Спілкуючись із джерелами в правоохоронних органах, які побажали залишитися анонімними, я виявив, що частина справ проти Труханова дійсно має серйозне фактологічне підґрунтя. Водночас, часова синхронізація деяких процесуальних дій із політичними процесами в країні викликає закономірні питання.
“У нас створена система, де резонансні антикорупційні справи часто стають інструментом політичного впливу. Це не означає, що підозри безпідставні, але вибірковість і тайминг викликають сумніви”, – розповів мені колишній співробітник НАБУ під час конфіденційної розмови в Одесі.
Знаково, що найбільш активна фаза розслідувань проти Труханова припала на періоди політичної турбулентності та зміни влади в країні. Саме така синхронність часто є індикатором політичних мотивів у кримінальних справах проти публічних осіб.
Справа “Краян”
Справа “Краян”, яка тягнеться з 2018 року, стала своєрідним лакмусовим папірцем незалежності антикорупційної інфраструктури України. Звинувачення у заволодінні коштами місцевого бюджету в особливо великих розмірах шляхом зловживання службовим становищем – 92 мільйони гривень збитків за версією слідства. Втім, у 2021 році Вищий антикорупційний суд виправдав Труханова та інших обвинувачених за цією справою. ВАКС не знайшов достатніх доказів для визнання підсудних винними.
Прокуратура оскаржила виправдувальний вирок, апеляційний розгляд триває досі. Для одеситів ця тяганина перетворилася на своєрідну політичну мильну оперу з непередбачуваним фіналом.
Мешканець Одеси Віктор, з яким я розмовляв на Дерибасівській, висловив поширену серед містян думку: “Ми вже заплутались у цих справах. То він винен, то невинен. Половина міста вважає, що це політичне замовлення, інша половина – що він має відповідати. А ми просто хочемо, щоб місто розвивалося”.
Юридичні аспекти справ
Варто зазначити, що деякі справи проти Труханова виглядають досить сумнівно з юридичної точки зору. Наприклад, звинувачення в недостовірному декларуванні стосувалися квартири його колишньої дружини. Адвокати Труханова наполягали, що мер Одеси не мав декларувати майно, яким не володіє і не користується.
Із іншого боку, журналісти-розслідувачі неодноразово публікували матеріали про непропорційні статкам статки Труханова та його оточення, офшорні компанії та елітну нерухомість за кордоном. Міжнародні антикорупційні організації також висловлювали занепокоєння щодо деяких аспектів діяльності одеської міської влади.
“Справедливе розслідування корупційних схем не має нічого спільного з політичним переслідуванням. Проблема в тому, що в Україні ці поняття часто змішуються, і політичні мотиви підміняють собою законність”, – зазначив у розмові зі мною експерт з антикорупційної політики Андрій Коваленко.
Міжнародний контекст
Окремим аспектом “справи Труханова” є міжнародний контекст. З одного боку, західні партнери України постійно наголошують на необхідності боротьби з корупцією та притягнення до відповідальності високопосадовців незалежно від їхнього статусу. З іншого – в Україні існує проблема селективного правосуддя, коли переслідування може залежати від політичної лояльності.
Цікаво, що, попри всі судові перипетії, Труханов зберігає високий рейтинг в Одесі. Він вигравав вибори мера і у 2015, і у 2020 роках, демонструючи значну підтримку одеситів. Це можна пояснити як прихильністю до його управлінського стилю, так і недовірою громадян до правоохоронної системи.
“Для значної частини одеситів Труханов – це насамперед господарник, який розвиває місто. Вони не заглиблюються в юридичні тонкощі справ проти нього, а оцінюють конкретні результати роботи”, – розповів мені політолог Сергій Білоусов.
Медійне висвітлення
Окремої уваги заслуговує висвітлення справ Труханова у медіа. Аналіз публікацій показує, що одні й ті самі факти можуть інтерпретуватися діаметрально протилежно залежно від політичних уподобань власників ЗМІ. Це створює інформаційний хаос, у якому пересічному громадянину важко відокремити факти від маніпуляцій.
Геополітичний вимір
Говорячи про політичне підґрунтя справ проти Труханова, не можна оминути увагою той факт, що Одеса – це стратегічно важливе місто, контроль над яким має не лише економічне, а й геополітичне значення. Особливо це стало очевидним у контексті повномасштабної війни, коли портова інфраструктура Одеси опинилася в центрі міжнародної уваги.
В умовах воєнного стану багато політичних процесів в Україні були заморожені, включно з деякими гучними антикорупційними справами. Проте це не означає, що питання політично вмотивованих переслідувань втратило актуальність. Навпаки, після перемоги України воно може постати з новою силою.
Аналізуючи справу Труханова в ширшому контексті, варто визнати, що вона є симптомом системних проблем українського правосуддя. Межа між боротьбою з корупцією і політичними репресіями залишається розмитою, а правоохоронна система потребує подальшого реформування для забезпечення справжньої незалежності.
Чи є справи проти Геннадія Труханова політичним переслідуванням? Однозначної відповіді немає. Частина звинувачень має під собою реальне підґрунтя, частина викликає обґрунтовані сумніви. Остаточне слово має сказати суд – незалежний і неупереджений. І саме це залишається головним викликом для української системи правосуддя.
