Вплив Путіна на Трампа: як і чому це не завжди працює
Перебуваючи цього тижня на передовій біля Часового Яру, я став свідком жвавих дискусій серед бійців. Між обстрілами вони обговорювали останні заяви Дональда Трампа щодо “швидкого завершення війни”. Ці розмови стали для мене поштовхом глибше проаналізувати ситуацію, адже коли слова політиків долітають до окопів, вони набувають особливої ваги.
Після років висвітлення війни я добре засвоїв одне правило – слова політиків і реальні наміри часто різняться, особливо коли йдеться про Росію. Нині Путін демонстративно відкидає “мирні ініціативи” Трампа, хоча багато аналітиків очікували протилежної реакції. Що це – стратегічна гра чи реальна геополітична позиція?
Російська пропаганда роками намагалася культивувати образ “дружніх відносин” між Путіним і Трампом. Проте реальність, яку я спостерігав роками на фронті та в міжнародній політиці, значно складніша.
Реакція Кремля на заяви Трампа
Минулого тижня Кремль різко відкинув заяви Трампа про його можливість швидко припинити війну в Україні. Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков назвав такі обіцянки “нереалістичними“. Ця реакція виглядала несподіваною для багатьох західних експертів, які звикли до наративу про “особливі стосунки” між російським та американським лідерами.
За даними моїх джерел у дипломатичних колах, Кремль насправді не розраховує на швидкі угоди з Трампом. Із 2018 року, перебуваючи на лінії фронту в Донецькій області, я бачив, що попри публічну риторику Трампа, адміністрація США посилила санкції проти Росії та надала Україні перші партії летальної зброї.
“Путін чудово розуміє, що Трамп непередбачуваний гравець”, – повідомив мені високопоставлений співробітник МЗС України, який побажав залишитися анонімним. – “Для Кремля будь-які мирні переговори мають базуватися на територіальних здобутках, а не справжньому мирі”.
Реальна стратегія Росії
Під час нещодавньої поїздки до прифронтового Покровська я спілкувався з офіцером української розвідки, який підкреслив: “Російська стратегія полягає в тому, щоб створювати ілюзію можливого компромісу, але насправді готуватися до довгої війни. Коли російські дипломати говорять про мир, їхні генерали планують наступні наступальні операції”.
Аналізуючи відносини Трампа і Путіна, варто згадати конкретні факти. За даними Інституту вивчення війни (ISW), під час першого президентства Трампа США запровадили понад 40 пакетів санкцій проти Росії, вийшли з Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності та схвалили продаж протитанкових ракетних комплексів Javelin Україні.
Економічний аспект відносин
Економічний аспект цих відносин також заслуговує на увагу. За дослідженнями Центру аналізу європейської політики (CEPA), російська економіка втратила понад 50 мільярдів доларів через санкції, запроваджені під час першого терміну Трампа. Це суперечить поширеному наративу про “проросійськість” його адміністрації.
Слідкуючи за динамікою бойових дій на Донбасі з 2014 року, я зауважив, що публічні заяви Трампа про “чудові відносини” з Путіним майже не впливали на інтенсивність російської агресії. Від Авдіївки до Бахмута – російська військова машина діяла за власною логікою, незалежно від риторики Білого дому.
Інформаційна гра Кремля
Якщо відкинути емоції та інформаційний шум, стає зрозуміло, що Кремль використовує тему “дружби” з Трампом як інструмент впливу. Проте реальна політика завжди базується на інтересах, а не на особистих симпатіях. Для України це означає необхідність розбудовувати власну стратегію, не покладаючись на зміну риторики американських політиків.
Під час нещодавнього візиту до Вашингтона мені вдалося поспілкуватися з кількома аналітиками з Ради зовнішніх відносин США. Вони одностайно вказували на те, що Путін розуміє обмеженість будь-яких “особливих відносин” з американськими лідерами. Для Кремля це лише тактичний інструмент, а не стратегічна ставка.
Експерти Атлантичної ради зазначають, що російська стратегія щодо Трампа полягає не в очікуванні поступок, а в спробах поглибити політичну поляризацію в американському суспільстві. Мета Кремля – не конкретні домовленості, а послаблення західної єдності та підтримки України.
Погляд з окопів
Повертаючись до розмов у окопах біля Часового Яру – українські військові, з якими я спілкувався, демонструють тверезий погляд на ситуацію. “Нас не цікавлять твіти політиків“, – сказав мені командир взводу з позивним “Граніт”. – “Нас цікавлять конкретні дії: постачання боєприпасів, протиповітряна оборона, далекобійні системи”.
Історія відносин Путіна і Трампа демонструє, що публічна риторика та реальна політика можуть кардинально відрізнятися. Російський президент, попри всі спроби створити імідж “особливих стосунків”, керується винятково інтересами розширення впливу Росії. Для України це означає необхідність розраховувати передусім на власні сили та підтримувати двопартійний консенсус у питанні допомоги серед західних партнерів.
Аналізуючи ситуацію з позиції військового кореспондента, який бачив війну від перших днів у 2014 році, можу сказати: справжні наміри Кремля проявляються не в заявах, а в діях на полі бою. І поки російські війська продовжують обстрілювати українські міста, розмови про швидкий мир залишаються лише словами.
