Експорт російської нафти після ударів по НПЗ зріс
За даними Bloomberg, після серії українських атак на нафтопереробні заводи Росія почала нарощувати експорт сирої нафти, досягнувши максимальних показників за останні два роки. Щоденні поставки морем зросли до 3,74 мільйона барелів – це найвищий рівень з березня 2022 року, коли західні санкції ще не встигли вплинути на російський експорт енергоресурсів.
Перебуваючи минулого тижня на позиціях поблизу Харківщини, я спілкувався з офіцерами аналітичного відділу, які відстежують економічні наслідки військових дій. Їхня оцінка підтверджує: удари українських безпілотників по російських НПЗ суттєво вплинули на внутрішній паливний ринок агресора, змусивши Кремль перенаправити нафтові потоки.
Зміни в експортній стратегії Росії
Російські танкери тепер активніше транспортують сировину до Китаю та Індії, де сира нафта переробляється на пальне. Збільшення експорту також пов’язане з необхідністю компенсувати падіння доходів через зниження цін на сировину – вартість російської нафти Urals залишається значно нижчою за ринкові показники.
“Коли ми аналізуємо економічні наслідки військових операцій, важливо розуміти, що кожен удар по інфраструктурі противника має каскадний ефект”, – пояснював мені командир розвідувального підрозділу під час нещодавнього відрядження на східний фронт. Саме такий ефект ми спостерігаємо зараз.
За чотири тижні до 19 травня середньодобовий експорт нафти з Росії склав близько 3,48 мільйона барелів, що на 6,5% вище порівняно з квітнем. При цьому, поставки до азійських партнерів – переважно Китаю та Індії – зросли на 190 000 барелів щодня.
Вплив на внутрішній ринок Росії
Цікаво, що одночасно з нарощуванням експорту сирої нафти Росія змушена збільшувати імпорт готових нафтопродуктів. За моїми спостереженнями з початку повномасштабного вторгнення, це створює додатковий тиск на логістичні ланцюжки противника, особливо враховуючи санкційні обмеження.
Експерти аналітичного центру CREA, які відстежують російський енергетичний сектор, підтверджують, що дефіцит палива всередині Росії стає все відчутнішим. Вимушене збільшення експорту сирої нафти замість її переробки на власних підприємствах свідчить про ефективність ударів по критичній інфраструктурі.
Економічні наслідки для фінансування війни
Контроль за потоками нафти та нафтопродуктів став одним із ключових елементів економічної протидії агресору. Як я неодноразово пересвідчувався, висвітлюючи конфлікт з 2014 року, економічні фактори часто відіграють не менш важливу роль, ніж безпосередні військові дії.
Нині Росія отримує близько 40% державних доходів від продажу енергоресурсів. Удари по нафтопереробній інфраструктурі порушують внутрішній баланс паливного ринку та змушують російську владу шукати нестандартні рішення, які не завжди є оптимальними з економічної точки зору.
Довгострокові перспективи
Збільшення експорту сирої нафти в поєднанні з необхідністю закуповувати готові нафтопродукти за кордоном знижує рентабельність російського енергетичного сектора та зменшує надходження до бюджету, який фінансує агресію проти України.
Спілкуючись з економічними аналітиками у військових структурах, я неодноразово чув, що удари по НПЗ – це приклад асиметричної відповіді, коли обмежені ресурси використовуються максимально ефективно для досягнення стратегічних цілей.
Подальший розвиток ситуації залежатиме від здатності російської економіки адаптуватися до нових умов та від послідовності міжнародних санкцій щодо енергетичного сектору країни-агресора. Але вже зараз можна стверджувати, що вразливість нафтової інфраструктури стала одним із несподіваних факторів у тривалому протистоянні.
