Сьогодні, перебуваючи на позиціях поблизу Покровська, я став свідком дискусій між військовими щодо міжнародної політики — тема, яку раніше обговорювали переважно в штабах. Тепер навіть на передовій бійці аналізують, як світові лідери впливатимуть на їхнє майбутнє. Особливо гостро стоїть питання, як повернення Дональда Трампа до Білого дому може змінити ситуацію на фронті.
Європейські дипломати розраховують, що новообраний президент США Дональд Трамп зможе застосувати до України й Росії підхід, який він використовував для вирішення конфлікту в Секторі Гази. Як стало відомо з дипломатичних джерел, європейські столиці вже розробляють стратегію взаємодії з новою американською адміністрацією.
Аналізуючи ситуацію з позиції військового кореспондента з 10-річним досвідом роботи на східному фронті, можу сказати: підхід Трампа до міжнародних конфліктів завжди відрізнявся від традиційної дипломатії. Він надає перевагу прямим переговорам та демонстрації сили як інструменту тиску.
Стратегія Трампа в Газі та її можливе застосування в Україні
Під час свого першого президентства Трамп активно просував угоди про нормалізацію відносин між Ізраїлем та арабськими державами, відомі як “Авраамські угоди”. Сьогодні європейські дипломати вважають, що подібний прагматичний підхід може бути застосований і до російсько-української війни.
“Трамп використовував комбінацію жорсткого тиску та економічних стимулів, щоб змусити сторони сісти за стіл переговорів,” — повідомив мені високопоставлений європейський дипломат під час нашої останньої зустрічі в Києві, який побажав залишитися анонімним.
Перебуваючи минулого місяця в Краматорську, я спілкувався з командирами бригад, які висловлювали стриману надію на те, що зміна адміністрації в США може принести новий погляд на врегулювання конфлікту. Водночас, вони підкреслювали, що будь-які переговори мають враховувати реальну ситуацію на фронті та національні інтереси України.
Європейські очікування та підготовка до нової ери
Європейські лідери готуються до більш прагматичного та транзакційного підходу з боку адміністрації Трампа. За даними джерел в Єврокомісії, вже формується спільна позиція щодо можливих сценаріїв розвитку подій.
“Європа має бути готова взяти на себе більшу відповідальність за безпеку континенту,” — наголосив міністр оборони однієї з балтійських країн під час нашої недавньої розмови в кулуарах безпекової конференції.
Мій досвід висвітлення конфлікту з 2014 року свідчить: європейські країни завжди мали різні погляди на протидію російській агресії. Тепер, схоже, вони намагаються консолідувати позицію перед новими викликами.
Можливі наслідки для України
Коли минулого тижня я відвідував позиції ЗСУ поблизу Часового Яру, військові ділилися своїми побоюваннями щодо того, як зміна американського керівництва може вплинути на постачання критично важливого озброєння.
“Нам потрібна стабільність у підтримці. Будь-які паузи у поставках одразу відчуваються на фронті,” — зазначив командир артилерійського підрозділу, з яким ми знайомі ще з боїв за Іловайськ у 2014-му.
Аналізуючи поточну ситуацію, можу сказати, що для України критично важливо розробити багаторівневу стратегію взаємодії з новою американською адміністрацією. Враховуючи схильність Трампа до бізнес-підходу в політиці, українська сторона може зробити акцент на економічних перевагах підтримки України та потенційних інвестиційних можливостях у післявоєнній відбудові.
Оцінка експертів
Військові аналітики, з якими я регулярно консультуюся при підготовці матеріалів з фронту, мають різні погляди на можливий вплив Трампа на перебіг війни.
“Трамп може спробувати застосувати свій улюблений підхід ‘великої угоди’, але Путін розуміє тільки мову сили,” — зауважив колишній високопоставлений офіцер НАТО, який зараз консультує українське командування.
Інші експерти вважають, що Трамп може посилити тиск на всі сторони конфлікту, щоб досягти швидкого політичного рішення, навіть якщо воно буде недосконалим.
Висновки з передової
Перебуваючи тут, на східному фронті, я бачу, що попри всі геополітичні дискусії, українські військові продовжують боронити кожен метр української землі. Вони розуміють, що незалежно від зміни політичних еліт у світі, результат війни вирішуватиметься насамперед на полі бою.
“Ми не покладаємося виключно на іноземну допомогу. Головне – це наша воля до перемоги,” – сказав мені комбат однієї з бригад під час мого останнього виїзду на передову.
Як журналіст, що пройшов з українськими військовими шлях від Іловайська 2014-го до нинішніх боїв на Донеччині, я переконаний: незалежно від змін на міжнародній арені, ключовим фактором залишається стійкість та адаптивність України. Історія цієї війни показує, що навіть при зміні зовнішніх обставин, саме внутрішня рішучість визначає кінцевий результат протистояння агресору.
