На фронті буваєш щодня, але щоразу переживаєш новий шок. Вчора я спілкувався з українськими бійцями на Запорізькому напрямку, які показали документи загиблих окупантів. Серед них виявилося троє контрактників із Криму, яким обіцяли “золоті гори” та “шалені гроші”. Сьогодні вони – статистика втрат російської армії, а їхні сім’ї, ймовірно, досі чекають на обіцяні компенсації.
Нова хвиля мобілізації на окупованому півострові набирає обертів. Кремль застосовує тактику “батога та пряника”, щоб залучити кримчан до своїх збройних сил. Місцеві жителі розповідають про потужну пропагандистську кампанію, яка розгортається в кожному місті півострова. Від початку 2024 року російська влада посилила вербувальні заходи, використовуючи суміш обіцянок, пільг і прихованих загроз.
“Нам обіцяли стартову виплату в 195 тисяч рублів і щомісячне грошове забезпечення від 204 тисяч,” – розповів мені Сергій (ім’я змінено), який нещодавно вибрався з окупованого Криму. Чоловік відмовився підписувати контракт і був змушений таємно покинути півострів через реальну загрозу примусової мобілізації.
У Сімферополі, Севастополі, Керчі та інших містах Криму розгорнуті масштабні рекрутингові пункти. Військкомати працюють у посиленому режимі, а мобільні пункти набору розміщені в людних місцях – біля супермаркетів, на площах, у парках. Агітаційні матеріали обіцяють соціальні гарантії, високі зарплати, компенсації за поранення та пільгову іпотеку. Але реальність виявляється зовсім іншою.
“Золоті гори” на папері, борги та відчай у реальності
За інформацією джерел в окупованому Криму, російська влада пропонує контрактникам такий пакет:
– Одноразова виплата при підписанні контракту – до 195 тисяч рублів
– Щомісячне забезпечення – від 204 тисяч рублів
– Страхові виплати за поранення – до 3 мільйонів рублів
– Компенсація сім’ям у разі загибелі – 5 мільйонів рублів
– Пільгова іпотека під 2%
– Позачерговий вступ дітей до ВНЗ
“Ці цифри гіпнотизують багатьох, особливо тих, хто має фінансові труднощі,” – пояснює Олексій, волонтер, який допомагає кримчанам евакуюватися з окупованого півострова. “Але більшість обіцянок залишаються на папері. Поранені часто не отримують компенсацій через бюрократичні перепони, а сім’ї загиблих місяцями чекають на виплати.”
За моїми джерелами, вже на етапі підготовки новобранці стикаються з реальністю: замість обіцяної підготовки і навчання – швидкий інструктаж і відправка на передову. Оснащення найчастіше застаріле, медичне забезпечення мінімальне, а реальні виплати виявляються значно меншими за обіцяні.
Військовослужбовець ЗСУ “Маестро”, з яким я спілкувався на позиціях поблизу Оріхова, розповів: “Кримчани, яких ми беремо в полон, часто в шоці. Їм обіцяли другу лінію, охорону об’єктів, а натомість кинули під кулі й артилерію. Багато з них навіть не отримали повної суми за підписання контракту.”
Примус та економічний тиск як засоби мобілізації
На півострові діє добре налагоджена система тиску на чоловіків призовного віку. Керівників підприємств змушують “рекомендувати” своїм підлеглим підписувати контракти. Безробітним у центрах зайнятості пропонують насамперед “роботу” в армії. Студентам натякають на проблеми з навчанням у разі відмови від “почесного обов’язку”.
“Мого брата викликали до військкомату нібито для ‘звірки даних’. Там його протримали майже добу, тиснули психологічно, погрожували проблемами на роботі,” – розповіла мені Олена з Ялти, яка зараз перебуває в безпечній частині України. “Він ледве вирвався, а потім ми допомогли йому виїхати з Криму.”
Економічна ситуація на півострові також підштовхує людей до контрактів. Туристичний сезон практично зруйнований, багато підприємств закрились або скоротили персонал. Безробіття зростає, а соціальні виплати мізерні. Для багатьох родин військовий контракт виглядає єдиним способом вирішення фінансових проблем.
Правозахисники відзначають, що особливий тиск чиниться на кримських татар. Це виглядає як продовження політики репресій проти корінного народу Криму. За даними Кримськотатарського ресурсного центру, окупаційна влада використовує загрозу мобілізації як інструмент примусу та залякування.
Реальність війни: втрати, травми та зруйновані долі
За неофіційними даними, з початку повномасштабного вторгнення з окупованого Криму на війну проти України було відправлено понад 15 тисяч осіб. Точні цифри втрат окупаційна влада приховує, але навіть за консервативними оцінками, загинули щонайменше кілька тисяч кримчан.
“У кожному прибережному місті є свіжі могили. Офіційно оголошують тільки про загибель офіцерів, а рядових ховають тихо,” – розповів мені колишній мешканець Євпаторії, який зараз волонтерить у ЗСУ. “У Севастополі цілі квартали в жалобі, але місцеві ЗМІ про це мовчать.”
Особливо вражає, як окупаційна влада маніпулює гуманітарним статусом Криму. Підписання контракту часто подається як “захист рідної землі від НАТО” або “боротьба з українськими націоналістами”. Російська пропаганда намагається представити війну проти України як “священний обов’язок” кожного кримчанина.
Місцеві мешканці Севастополя, з якими я спілкувався через захищені канали, повідомляють про щотижневі похорони військовослужбовців. Сім’ї загиблих місяцями чекають на обіцяні компенсації, стикаються з бюрократією та відмовками.
“Моя сусідка втратила сина під Бахмутом. Три місяці пройшло, але компенсацію вона так і не отримала. Кажуть, що ‘документи в обробці’,” – розповів Віктор із Севастополя.
Протидія та опір: як кримчани уникають мобілізації
Незважаючи на тиск, багато кримчан шукають способи уникнути мобілізації. Виїзд з півострова став найпоширенішим методом, хоча окупаційна влада всіляко перешкоджає цьому. Адміністративний кордон з материковою Україною закритий, а виїзд через Росію ускладнений перевірками та фільтрацією.
Активісти та волонтери створили неформальні мережі допомоги тим, хто хоче уникнути мобілізації. Вони консультують, як безпечно виїхати з півострова, допомагають з документами та маршрутами. За даними правозахисників, тисячі кримчан уже скористалися цими каналами.
“Люди виїжджають через Грузію, Вірменію, Казахстан. Дехто навіть через Білорусь, хоча цей маршрут ризикований,” – розповів мені активіст, який допомагає кримчанам уникнути мобілізації. “Головне – не показувати своїх намірів і не обговорювати плани відкрито.”
Ще один метод – отримання медичних довідок про непридатність до військової служби. Лікарі, які симпатизують українцям, іноді допомагають оформити такі документи. Але це стає все складніше – окупаційна влада посилила контроль за медичними комісіями.
Масштаб трагедії: цифри та факти
Крим перетворився на військовий табір. На півострові розміщені численні військові бази, навчальні центри, склади боєприпасів. Місцеве населення фактично перебуває в заручниках мілітаризації.
За даними розвідувальних джерел, окупаційна влада планує мобілізувати з Криму ще близько 10 тисяч осіб до кінця 2024 року. Це означає нові жертви, нові зруйновані родини, нові трагедії.
Особливо цинічно виглядає використання окупантами етнічного фактору. Кримських татар та українців намагаються першими відправити на небезпечні ділянки фронту, фактично використовуючи мобілізацію як інструмент етнічних чисток.
На тлі цієї трагедії міжнародна спільнота продовжує визнавати Крим територією України та засуджувати примусову мобілізацію як порушення міжнародного гуманітарного права. Але реальних механізмів зупинити цей процес поки що недостатньо.
Вісім років окупації та повномасштабне вторгнення Росії глибоко травмували кримське суспільство. Але навіть у цих умовах зберігається підпільний опір, люди допомагають одне одному вижити і уникнути мобілізації. Крим чекає на звільнення, а кожен, хто уникає російської мобілізації – це збережене життя і один крок до відновлення справедливості.
Як військовий кореспондент, який висвітлює події цієї війни з 2014 року, я бачив багато трагедій. Але примусова мобілізація кримчан, яких змушують воювати проти власної країни, залишається однією з найтемніших сторінок цього конфлікту. За кожною цифрою статистики стоїть людська доля, за кожною пропагандистською обіцянкою – понівечені життя. І єдиний шлях до відновлення справедливості – це деокупація Криму та притягнення до відповідальності всіх, хто причетний до цього злочину проти людяності.
