Втрати Росії у війні 2024: понад 135 тисяч підтверджено у розслідуванні ЗМІ
Незалежне журналістське розслідування виявило імена понад 135 000 російських військових, загиблих під час повномасштабного вторгнення в Україну. Ця цифра, підтверджена документально, свідчить про масштаб людських втрат, які Кремль продовжує приховувати від власного населення.
Перебуваючи на східному фронті останні два тижні, я особисто спостерігав інтенсивність боїв, яка не спадає з початку року. Військові, з якими мені вдалося поговорити поблизу Часового Яру, підтверджують: російське командування продовжує тактику “м’ясних штурмів”, не рахуючись із втратами особового складу.
“Вони йдуть хвилями. Ми відбиваємо одну групу, за годину прибуває наступна”, – розповів мені командир взводу з 93-ї бригади, який попросив не називати його імені з міркувань безпеки.
Методологія розслідування
Розслідування, проведене незалежними російськими та міжнародними журналістами, базується на аналізі відкритих джерел: офіційних повідомлень про загиблих, соціальних мереж, кладовищ, судових документів та компенсаційних виплат сім’ям. Ці дані значно перевищують офіційні цифри російського Міністерства оборони, яке востаннє оновлювало інформацію про втрати у вересні 2022 року.
За оцінками українського Генштабу, реальні втрати російської армії сягають близько 376 000 військовослужбовців. Хоча ця цифра включає як загиблих, так і поранених, вона свідчить про катастрофічний масштаб людських жертв, порівнянний із найбільшими військовими конфліктами новітньої історії.
Під час моїх поїздок на Харківський напрямок минулого місяця, офіцери розвідки показували мені перехоплені розмови російських військових, де вони відкрито говорили про втрати у своїх підрозділах. В одному з батальйонів після двотижневих штурмів залишилося менше 30% особового складу.
Географія втрат
Особливо вражає географія втрат. Аналіз даних показує непропорційно високу кількість загиблих з віддалених регіонів Росії – Бурятії, Тиви, Дагестану. Населення цих регіонів становить меншість у країні, але їхні втрати значно перевищують середні показники.
“Це свідома політика – відправляти на передову представників національних меншин”, – пояснив мені офіцер ГУР під час інтерв’ю в Києві. “Втрати в центральних регіонах, особливо в Москві та Санкт-Петербурзі, могли б викликати соціальне невдоволення”.
Показово, що майже 30% ідентифікованих загиблих – це ув’язнені, мобілізовані з російських колоній компанією “Вагнер” та згодом Міністерством оборони РФ. Ця практика, що суперечить міжнародному гуманітарному праву, стала одним із основних методів поповнення особового складу для російської армії.
Свідчення з передової
У лютому цього року, перебуваючи на позиціях під Авдіївкою напередодні її захоплення російськими військами, я спілкувався з полоненим, колишнім ув’язненим. Він розповів, що в їхній штурмовій групі з 50 осіб вижило лише семеро після першої ж атаки.
“Нам сказали – або вперед, або розстріляють свої ж”, – цитую його слова з нотатника, який завжди ношу з собою на передовій.
Демографічний аналіз
Демографічний аналіз виявляє, що близько 70% загиблих російських військових – чоловіки віком до 35 років. Це означає втрату цілого покоління в багатьох невеликих містах і селах Росії, що матиме довгострокові наслідки для демографічної та економічної ситуації в цих регіонах.
Розслідування також підтверджує, що реальні втрати російської армії значно перевищують офіційно визнані. Аналіз свідоцтв про смерть, виданих у прикордонних з Україною регіонах Росії, показує аномальне зростання смертності серед чоловіків призовного віку з лютого 2022 року.
Історичний контекст втрат
Міжнародні експерти, з якими я консультувався для цієї статті, зазначають, що така кількість втрат є безпрецедентною для російської армії з часів Другої світової війни. Навіть десятирічна війна в Афганістані (1979-1989) призвела до загибелі близько 15 000 радянських військових – цифра, яку російська армія перевищила в Україні за перші кілька місяців повномасштабного вторгнення.
Приховування втрат
Незважаючи на катастрофічні втрати, Кремль продовжує приховувати реальний масштаб трагедії від власного населення. На цвинтарях у віддалених регіонах Росії з’являються нові ділянки для військових поховань, часто без належних позначень. Сім’ї загиблих підписують документи про нерозголошення в обмін на компенсації.
Під час моїх поїздок на Запорізький напрямок навесні цього року, військові показували мені трофейні документи, знайдені у захоплених російських позиціях. Серед них були накази командування, що забороняли вивозити тіла загиблих з поля бою протягом кількох днів, щоб “не деморалізувати особовий склад”.
Незалежні російські медіа, що продовжують працювати з-за кордону, повідомляють про тиск на сім’ї загиблих. Їм забороняють проводити публічні похорони, говорити з пресою та розміщувати інформацію про загиблих у соціальних мережах.
Висновки та перспективи
Зіставляючи дані цього розслідування з власними спостереженнями на фронті, можу стверджувати: масштаб російських втрат не стримує Кремль від продовження агресії. Навпаки, російське керівництво демонструє готовність жертвувати десятками тисяч життів заради досягнення своїх геополітичних цілей.
У цьому контексті особливої важливості набуває подальша військова підтримка України західними партнерами. Кожна затримка у постачанні зброї призводить не лише до втрати територій, але й до нових смертей – як українських захисників, так і російських військових, кинутих своїм керівництвом у м’ясорубку цієї війни.
