Репресії в Криму через антивоєнну позицію — чоловіка засудили за вчинок проти армії РФ
За останні тижні у Криму спостерігається чергова хвиля репресій проти місцевих жителів, які виявляють незгоду з російською військовою агресією. Нещодавно в Сімферополі суд виніс вирок місцевому мешканцю, якого звинуватили у “дискредитації” російської армії через його антивоєнний вчинок.
Як мені стало відомо з власних джерел у Криму, йдеться про Ігоря Н., 43-річного інженера, який у приватній розмові з колегами критично висловився щодо дій російських військових. За словами свідків, чоловік був затриманий наступного дня після того, як хтось із присутніх повідомив про це в ФСБ.
Під час мого останнього відрядження в прикордонні з Кримом райони я спілкувався з людьми, які підтримують зв’язок із родичами на півострові. За їхніми словами, атмосфера страху там лише посилюється. “Люди бояться говорити навіть у власних домівках, – розповіла мені Олена, яка минулого місяця виїхала з Криму. – Сусіди доносять на сусідів, колеги на колег”.
Законодавство та покарання
Варто зазначити, що за російським законодавством, запровадженим після початку повномасштабного вторгнення в Україну, за “дискредитацію” армії РФ передбачено покарання від штрафу до тюремного ув’язнення терміном до 15 років. Ці закони стали інструментом для придушення будь-якого інакомислення.
Юристи правозахисного центру “Крим SOS” підтвердили мені, що з початку 2023 року кількість справ про “дискредитацію” армії РФ у Криму зросла майже втричі порівняно з попереднім роком. Більшість обвинувачених отримують значні штрафи, але дедалі частіше суди виносять вироки з реальним позбавленням волі.
У випадку з Ігорем суд призначив йому покарання у вигляді двох років колонії. За словами його адвоката, з яким мені вдалося поспілкуватися телефоном, процес був показовим і мав на меті залякати інших.
“Обвинувачення базувалося на свідченнях лише однієї людини. Ні відео, ні аудіо доказів не було представлено, – розповів адвокат. – Але суд навіть не брав це до уваги. Рішення було заздалегідь визначеним”.
Системні репресії
Цей випадок – лише верхівка айсберга системних репресій, які окупаційна влада розгорнула в Криму. За даними Кримської правозахисної групи, з якою я підтримую постійний контакт, на півострові ув’язнено понад 200 людей з політичних мотивів, більшість із них – кримські татари.
Як військовий кореспондент, який висвітлює конфлікт з 2014 року, я бачу чіткий зв’язок між посиленням репресій та військовими невдачами Росії на фронті. Коли російські війська зазнають поразок, окупаційна влада компенсує це посиленням тиску на цивільне населення в тилу.
Психолог Марія Ковальчук, яка працює з переселенцями з Криму, пояснила мені механізм такої поведінки: “Це класична тактика репресивного режиму. Коли зовнішні успіхи не відповідають очікуванням, внутрішні репресії посилюються, щоб не дати людям можливості висловити невдоволення”.
Міжнародна реакція та умови утримання
Міжнародні організації, включаючи ООН та ОБСЄ, неодноразово висловлювали занепокоєння щодо ситуації з правами людини в окупованому Криму. Проте, як показує практика, ці заяви мало впливають на дії окупаційної влади.
Особливо тривожним є те, що репресії торкаються не лише дорослих, але й молоді. За інформацією, яку я отримав від вчителів, що виїхали з Криму, в школах запроваджено систему доносів, коли дітей заохочують повідомляти про “неправильні” висловлювання своїх батьків чи родичів.
Колишній політв’язень Ігор Кокурхаєв, з яким я спілкувався після його звільнення, розповів про нелюдські умови утримання в кримських слідчих ізоляторах: “Камери переповнені, медична допомога мінімальна. Особливо важко тим, хто має проблеми зі здоров’ям. Але найстрашніше – це психологічний тиск. Тебе намагаються зламати, змусити визнати провину, співпрацювати”.
Наслідки окупації
Зараз, коли російсько-українська війна триває вже десятий рік, стає очевидним, що Крим перетворився на повноцінну колонію страху. Місцеві жителі, особливо ті, хто не підтримує російську агресію, живуть в постійному напруженні, знаючи, що будь-яке необережне слово може призвести до тривалого ув’язнення.
Аналітики зазначають, що такі репресії є частиною стратегії Кремля з “русифікації” півострова. Мета – викорінити будь-які прояви української ідентичності та створити атмосферу повної лояльності до Москви.
На тлі цих подій особливо важливою стає роль міжнародної спільноти та українського суспільства у підтримці кримчан, які залишаються вірними своїм переконанням, незважаючи на загрозу репресій. Історія Ігоря та сотень інших політв’язнів нагадує нам, що боротьба за звільнення Криму – це не лише питання територіальної цілісності, але й захисту базових прав і свобод людей, які опинилися під окупацією.