Мобілізація опікунів в Україні: історія єдиного доглядальника хворого батька
З фронтової роботи я знаю багато героїчних історій. Однак сьогодні хочу розповісти про іншу сторону війни – про тих, хто опинився у вкрай складній ситуації між обов’язком перед державою та доглядом за рідними.
Останнім часом мені дедалі частіше доводиться чути про випадки, коли повістки отримують люди, які є єдиними опікунами тяжкохворих родичів. Один з таких випадків привернув мою особливу увагу – історія Ігоря з Харківщини, який уже кілька років самотужки доглядає за батьком з інвалідністю.
Історія Ігоря
Ігоря я зустрів у черзі біля ТЦК, куди він прийшов, щоб з’ясувати свій статус після отримання повістки. 57-річний чоловік виглядав виснаженим та стривоженим.
“Мій батько – лежачий хворий. Йому 82, він має інвалідність першої групи. Після смерті мами п’ять років тому я залишився єдиним, хто може за ним доглядати. Брата немає, сестри теж. Ніколи не ухилявся від відповідальності, але зараз просто не розумію, як бути”, – розповідає Ігор.
Його ситуація непроста: згідно з законодавством, опікуни осіб з інвалідністю першої групи мають право на відстрочку від призову. Однак на практиці підтвердження цього статусу перетворюється на бюрократичний квест.
“Потрібно зібрати купу довідок. Від соціальних служб, від лікарів, від органів опіки. Довести, що саме ти є єдиним опікуном. А батько не може залишитися сам навіть на кілька годин, не те що на дні, поки я бігатиму по інстанціях”, – пояснює чоловік.
Законодавче регулювання
З власного досвіду висвітлення подібних історій знаю, що законодавство України передбачає відстрочку від мобілізації для осіб, які здійснюють постійний догляд за людьми з інвалідністю першої і другої груп, якщо немає інших осіб, зобов’язаних за законом утримувати таких осіб. Але проблема полягає у процедурі доведення такого статусу.
За словами юристки Олени Степаненко, з якою я проконсультувався для цього матеріалу, для отримання відстрочки необхідно надати до ТЦК медичний висновок про інвалідність підопічного, документи, що підтверджують родинні зв’язки, та довідку про відсутність інших осіб, які могли б здійснювати догляд.
“Проблема в тому, що ця процедура не стандартизована. В різних ТЦК можуть вимагати різні документи або по-різному їх інтерпретувати. А в умовах війни отримання деяких довідок стало ще складнішим”, – зазначає юристка.
Глухий кут для опікунів
Для Ігоря ця ситуація створила справжній глухий кут: “Якщо мене мобілізують, батько практично приречений. У нього немає нікого, хто міг би його доглядати. Соціальні працівники приходять лише раз на тиждень на годину-дві, цього категорично недостатньо. Він потребує допомоги цілодобово: годування, гігієнічні процедури, прийом ліків, переодягання”.
Історія Ігоря непоодинока. З початку повномасштабного вторгнення багато українських сімей опинились у подібній ситуації. Війна загострила проблему догляду за вразливими категоріями населення. В державних будинках догляду часто немає місць, або умови там не відповідають потребам тяжкохворих людей.
Зростання кількості звернень
Мій колега, який висвітлює соціальну тематику, розповідає, що під час останньої хвилі мобілізації до відповідних органів звернулося приблизно втричі більше опікунів, які шукають підтвердження свого статусу, ніж за аналогічний період минулого року.
“Чиновники дійсно опинилися в складній ситуації – з одного боку треба забезпечити поповнення лав ЗСУ, з іншого – є люди, які об’єктивно не можуть покинути своїх підопічних”, – зазначає експерт з соціальної політики Андрій Ковальчук.
Вирішення ситуації
За три тижні після нашої першої зустрічі Ігор повідомив мені, що зміг зібрати необхідні документи та отримати відстрочку. Це коштувало йому величезних зусиль та нервів. Найважче було організувати догляд за батьком у ті години, коли він був відсутній вдома.
“Я знайшов сусідку, яка погодилася кілька годин на день бути з батьком. Коли я зібрав усі документи і приніс їх до ТЦК, мені повідомили, що потрібна ще одна довідка. Я ледь не розплакався там від відчаю. Але зрештою все владналося”, – розповідає Ігор.
Практичні поради
Що можна порадити людям у подібній ситуації? За словами юристки Степаненко, важливо заздалегідь подбати про оформлення всіх необхідних документів:
1. Отримати актуальний медичний висновок МСЕК про інвалідність підопічного.
2. Оформити документи, що підтверджують статус опікуна/піклувальника.
3. Отримати довідку про склад сім’ї та про те, що інші члени родини не можуть здійснювати догляд.
4. Звернутися до органів соціального захисту для підтвердження факту здійснення постійного догляду.
Баланс між обороною та соціальним захистом
Перебуваючи на сході України, я часто спілкуюся з військовослужбовцями, серед яких є люди з різних соціальних груп та життєвих обставин. Багато з них висловлюють занепокоєння долею своїх рідних. Особливо це стосується тих, хто мав би доглядати за літніми батьками або рідними з інвалідністю.
Хоча мобілізація є критично важливою для захисту країни, я переконаний, що система має враховувати особливі обставини кожної людини. Інклюзивний підхід до мобілізації, який бере до уваги соціальні обов’язки громадян, у підсумку робить нашу оборону сильнішою, а не слабшою.
Держава має знайти баланс між потребами оборони та соціальним захистом. Це складне завдання в умовах тотальної війни, але саме такі виклики і визначають нашу здатність залишатися гуманним суспільством навіть у найтяжчі часи.
