Боєць ‘Холодного Яру’ про бої під Добропіллям 2024
Останні два місяці ворог невпинно тисне на Добропільському напрямку. Будучи безпосередньо на передовій, можу поділитися своїм баченням ситуації — без прикрас, але й без паніки. Я — боєць бригади “Холодний Яр”, перебуваю тут з самого початку загострення в цьому районі.
Росіяни розпочали масштабний наступ на Добропілля в середині квітня. Тоді їхня тактика була передбачуваною — масовані артилерійські обстріли, потім кидання піхоти невеликими групами, підтримка дронами. Наші бійці стримували натиск, але поступово ворог почав змінювати підходи.
Тактика ворога
Зараз російські війська застосовують тактику “хвиль” — йдуть великими групами, не шкодуючи особовий склад. “Вони кидають людей, як м’ясо. Перша хвиля падає, друга йде по трупах, за ними третя,” — розповідає мій побратим “Лісник”, командир взводу.
В одному з боїв минулого тижня наш опорний пункт атакували близько 30 окупантів. Ми стримували їх протягом кількох годин, поки не підійшло підкріплення. Росіяни втратили щонайменше 12 бійців, але продовжували лізти вперед.
“У них немає страху. Можливо, під наркотиками йдуть або просто бояться більше своїх командирів, ніж нас,” — припускає “Вовк”, мій товариш із сусіднього окопу.
Загроза з повітря
Особливо небезпечною є ситуація з ворожими дронами. Кожна наша позиція щодня фіксує десятки безпілотників різних типів — від маленьких “Мавиків” до ударних FPV. Вони постійно коригують артилерію, скидають боєприпаси, ведуть розвідку.
“Іноді складається враження, що вони знають про кожен наш рух,” — ділиться сапер “Тихий”. — “Ми почали будувати укріплення, і вже за годину прилетіли перші міни точно по наших координатах”.
Проте ми адаптуємося. Електронна протидія, маскування, швидка зміна позицій — все це допомагає зменшити ефективність ворожих безпілотників. Наші розрахунки засобів РЕБ працюють цілодобово, і це дає результат.
Протидія російській техніці
Що стосується російської техніки, то її використання в цьому районі обмежене. Через складний рельєф та мінні поля ворожі танки та БМП рідко виходять на прямий вогневий контакт. Вони зазвичай підтримують свою піхоту з дистанції.
“Минулого тижня ми підбили їхній танк, який необережно висунувся з лісосмуги,” — розповідає оператор ПТРК “Явір”. — “Екіпаж навіть не встиг зрозуміти, звідки прилетіло. Два танкісти загинули на місці, третій намагався втекти, але був знищений дроном”.
Підтримка та резерви
Наше командування розуміє серйозність ситуації. До Добропільського напрямку стягуються резерви, посилюється артилерія та протиповітряна оборона. Підвозяться боєприпаси, хоча й не завжди в достатній кількості.
“Найбільша проблема — снаряди,” — не приховує командир артбатареї “Грім”. — “Якби ми могли відповідати на кожен їхній постріл своїм, картина була б інша. Але ми змушені економити і бити тільки по найважливіших цілях”.
Моральний дух військових
Попри труднощі, моральний дух наших військових залишається високим. Бійці розуміють стратегічне значення Добропілля. Якщо ворог просунеться тут, під загрозою опиняться важливі логістичні маршрути та населені пункти.
“Звичайно, втома накопичується,” — зізнається медик “Ангел”. — “Але коли бачиш, як працюють твої побратими, другого дихання вистачає. Тут багато добровольців, які могли б і не воювати, але свідомо обрали захист України”.
Цивільне населення
Населення Добропілля та навколишніх сіл поступово евакуюється, хоча близько 30% мешканців відмовляються виїжджати. Для військових це створює додаткові труднощі, адже доводиться дбати і про безпеку цивільних.
“Минулого тижня виносили стареньку бабусю з будинку, який потрапив під обстріл,” — згадує “Мартін”, боєць евакуаційної групи. — “Вона плакала і дякувала, але говорила, що все одно повернеться, як тільки ми переможемо”.
Стратегія оборони
Ворог намагається просуватися вздовж кількох напрямків одночасно, розтягуючи наші сили. Складна місцевість з перелісками, яругами та сільськогосподарськими полями створює додаткові виклики для оборони.
“Ми розуміємо їхні наміри — оточити Добропілля з флангів і змусити нас відступити,” — пояснює командир роти “Сивий”. — “Але наша оборона побудована так, щоб такі плани не спрацювали. Ми постійно коригуємо тактику, створюємо пастки, заманюємо в невигідні для них позиції”.
Втрати та жертви
Про втрати говорити важко. Кожен загиблий побратим — це біль, який не передати словами. Але кожна така втрата тільки зміцнює нашу рішучість не здавати жодного метра української землі без бою.
“Минулого місяця ми втратили “Лиса” — молодого хлопця, який тільки повернувся з ротації,” — згадує “Рись”, командир взводу. — “Він прикрив відхід групи, залишившись прикривати. Ми поклялися, що російські окупанти заплатять за кожного нашого”.
І вони платять. За нашими підрахунками, співвідношення втрат становить приблизно 1 до 5 на нашу користь. Але навіть такий обмін не влаштовує нас — кожне українське життя безцінне.
Перспективи оборони
Зараз найважливіше — утримати оборону, дочекатися обіцяних резервів і поступово виснажити противника. За моїми спостереженнями, російські війська не зможуть підтримувати таку інтенсивність наступу протягом тривалого часу.
Добропілля стоїть, і буде стояти. Такі як ми, бійці “Холодного Яру” та інших бригад, зроблять для цього все можливе. І не треба вірити панічним чуткам — ситуація складна, але контрольована.
Я повернуся до своїх побратимів на позиції — нас чекає чергова нелегка ніч. Але ми знаємо, що захищаємо свою землю, і це додає сил навіть у найважчі моменти.
