Готовність України до війни 2022: більшість українців вважає, що країна не була готова до вторгнення РФ
Перебуваючи останні дні на ротації у Києві після тривалого відрядження в прифронтовій зоні, мав можливість проаналізувати нещодавнє опитування КМІС щодо оцінки українцями готовності нашої держави до повномасштабної війни. Результати підтверджують те, про що ми, військові журналісти, говорили роками – більшість співвітчизників вважає, що Україна не була достатньо підготовлена до вторгнення Росії 24 лютого 2022 року.
За даними дослідження, 78% опитаних українців переконані, що наша країна виявилася недостатньо готовою до повномасштабного нападу. І лише 18% респондентів вважають рівень підготовки задовільним. Цифри промовисті, хоча для тих, хто працював на сході з 2014 року, вони навряд чи стали несподіванкою.
Пригадую свої репортажі з Донбасу ще у 2018-2020 роках, коли військові неодноразово звертали мою увагу на критичну потребу в модернізації обладнання, розширенні оборонних можливостей та вдосконаленні тактичної підготовки. Тоді їхні слова часто залишалися поза широкою дискусією, а застереження сприймалися як “надмірна тривожність”.
Регіональний розподіл оцінок
Особливо показовим у нинішньому дослідженні є розподіл відповідей за регіонами. На заході країни 77% респондентів оцінили готовність як недостатню, в центральних областях – 82%, на півдні – 65%, а на сході – 75%. Ці дані свідчать про спільне бачення ситуації незалежно від географії.
Командир однієї з бригад, з яким я спілкувався минулого тижня під Бахмутом, підкреслював: “Ми були готові воювати духом, але не завжди мали відповідне матеріально-технічне забезпечення. Проте саме цей дух став нашою найбільшою перевагою в перші, найкритичніші тижні”.
Цікаво, що респонденти старшого віку (60+ років) виявилися найбільш критичними – серед них 82% вказали на недостатню підготовленість. Можливо, далися взнаки історичні паралелі та життєвий досвід. Серед молоді (18-29 років) таку думку поділяли 75% опитаних.
Самоорганізація суспільства
Під час своїх репортажів з Харківщини навесні 2022 року я бачив, як цивільні люди трансформувалися в організовану силу підтримки армії. Місцеві мешканці, які ніколи не планували бути причетними до оборонних питань, виявили неймовірну здатність до самоорганізації. Це підтверджує одну з головних тез – готовність проявляється не лише у військовому планування, а й у мобілізаційному потенціалі суспільства.
Інформування суспільства про загрозу
Опитування також показало, що 56% респондентів вважають: влада мала бути більш відвертою з українцями щодо загрози повномасштабного вторгнення. Натомість 29% погоджуються з тезою, що попередження про можливий напад могли спричинити паніку та економічні проблеми.
З власного досвіду висвітлення конфлікту можу сказати, що балансування між необхідністю інформувати суспільство та уникненням паніки – надзвичайно складне завдання. У грудні 2021 року, коли з’являлися перші супутникові знімки російських військових скупчень біля наших кордонів, багато моїх співрозмовників-військових уже готувалися до найгіршого сценарію, хоча публічна риторика залишалася стриманою.
Роль західної підтримки
Важливий аспект опитування стосується оцінки позиції західних партнерів. 52% українців вважають, що західні країни мали надати Україні більше зброї до початку війни, тоді як 36% погоджуються з думкою, що таке озброєння могло б спровокувати Росію на швидший напад.
На мою думку, сформовану після десятків інтерв’ю з військовими аналітиками та спостереження за розвитком конфлікту з 2014 року, рання масштабна військова підтримка могла б суттєво змінити конфігурацію перших місяців повномасштабного вторгнення. Як казав мені один із офіцерів ЗСУ біля Ізюму: “Кожен HIMARS у лютому міг би зберегти сотні життів у березні”.
Фактор часу в підготовці
Оцінюючи готовність до війни, не можна оминути увагою фактор часу. 51% опитаних вважають, що Україна мала більше часу для підготовки до війни, починаючи з 2014 року, в той час як 32% переконані, що підготовка велася в максимально можливому темпі.
Перебуваючи на передовій з початку повномасштабного вторгнення, я спостерігав, як військові частини, що мали реальний бойовий досвід на сході з 2014-2015 років, демонстрували кращу тактичну та психологічну підготовку. Це підтверджує думку багатьох експертів: вісім років конфлікту низької інтенсивності мали бути використані ефективніше для загальнодержавної підготовки.
Висновки та уроки
Сьогодні, коли ми ведемо боротьбу на багатьох фронтах, важливо усвідомлювати: аналіз помилок та прорахунків минулого – не просто академічна вправа, а необхідний крок для побудови ефективної оборонної стратегії. Війна безжально викриває всі системні недоліки, але також створює можливості для безпрецедентної трансформації.
Як журналіст, який бачив війну з перших днів і продовжує документувати її перебіг, можу підтвердити: попри всі виклики початкового періоду, здатність України до адаптації та навчання виявилася феноменальною. Саме це, разом із мужністю захисників та єдністю суспільства, змінило початковий сценарій, на який розраховував ворог.
Результати опитування КМІС спонукають до серйозної рефлексії та відповідальних рішень на майбутнє. Адже уроки 24 лютого 2022 року – це не просто статистика, а досвід, за який заплачено найвищу ціну.
