Атака СБУ на нафтозавод Газпром Салават: знову удар по Росії
Пригадую, як півтора роки тому ми з оператором лежали в полі неподалік від лінії зіткнення, спостерігаючи за тим, як українські безпілотники прямують в бік російських позицій. Тоді це була новинка. Сьогодні ж безпілотні атаки стали не просто елементом фронтової боротьби, а перетворилися на стратегічну зброю, що досягає глибинних об’єктів ворога.
Учора вночі українські безпілотники атакували нафтопереробний завод “Газпром Салават” у Башкортостані, що знаходиться майже за 1500 кілометрів від українського кордону. За інформацією від джерел у СБУ, це була спільна операція СБУ та ГУР МО. Російські канали підтвердили атаку, хоча традиційно намагалися применшити її масштаби, заявивши про “успішне перехоплення” більшості дронів.
Працюючи на фронті з 2014 року, я бачив еволюцію українських безпілотних систем від примітивних розвідувальних апаратів до потужної ударної сили. Тепер ми спостерігаємо новий етап – систематичні удари по енергетичній інфраструктурі противника.
Стратегічна ціль
“Газпром Салават” – не випадкова ціль. Це один з найбільших нафтохімічних комплексів Росії, що виробляє понад 100 видів продукції, включаючи бензин, дизельне паливо, мазут та інші нафтопродукти. За даними з відкритих джерел, підприємство переробляє близько 10 мільйонів тонн нафти щороку і є стратегічним об’єктом для російської економіки.
Моє джерело у військовій розвідці пояснює: “Удари по таких об’єктах мають комплексний ефект. По-перше, це прямі економічні збитки. По-друге, зниження виробничих потужностей військово-промислового комплексу. По-третє – демонстрація вразливості глибокого тилу противника, що має значний психологічний ефект”.
Системна стратегія
Ця атака – продовження системної стратегії. За останні місяці українські безпілотники атакували нафтопереробні заводи у Рязані, Туапсе, Калузі, Ростові, а також нафтосховища в Брянську та Твері. За підрахунками експертів, Росія вже втратила близько 15% своїх нафтопереробних потужностей внаслідок українських атак.
Зруйнована інфраструктура не відновлюється за один день. Коли минулого року я відвідував звільнені території Харківської області, місцеві енергетики розповідали, що відновлення деяких підстанцій може тривати місяцями, навіть за наявності обладнання. У випадку з нафтопереробними заводами ситуація ще складніша – необхідне високотехнологічне обладнання часто виробляється лише кількома компаніями у світі, і через санкції росіяни не можуть його придбати.
“Кожен такий удар – це не лише про руйнування. Це про створення кумулятивного ефекту”, – пояснював мені командир одного з підрозділів безпілотників на Запорізькому напрямку. “Ми змушуємо ворога витрачати ресурси на охорону об’єктів глибокого тилу, розпорошувати засоби ППО, які могли б працювати на фронті”.
Рекордна дальність операції
Особливу увагу привертає дальність операції. Салават знаходиться на відстані близько 1500 кілометрів від українського кордону. Це одна з найбільш віддалених цілей, по яких було завдано ударів за весь час повномасштабної війни. Такі операції демонструють значне зростання технологічних можливостей українських безпілотних систем.
Економічні наслідки
Наслідки для російської економіки вже відчутні. За даними Міжнародного енергетичного агентства, експорт російських нафтопродуктів у першому півріччі 2023 року знизився на 25% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Це частково пов’язано з санкціями, але українські удари по нафтопереробній інфраструктурі зіграли свою роль.
Під час моїх репортажів з прифронтових територій військові неодноразово наголошували: виснаження економічного потенціалу противника – одна з ключових стратегій у цій війні. “Ми розуміємо, що перемога – це не тільки звільнення територій, але й підрив здатності ворога продовжувати війну”, – говорив мені полковник ЗСУ, який координує дії ударних безпілотників на східному напрямку.
Психологічний аспект
Удари по об’єктах глибокого тилу мають і важливий психологічний аспект. Російська пропаганда роками створювала образ “неприступної фортеці”, але кожна успішна українська операція руйнує цю ілюзію. Коли я спілкуюся з мешканцями прикордонних територій Харківської та Сумської областей, вони часто згадують, як змінилося їхнє сприйняття безпеки після перших обстрілів. Подібні процеси зараз відбуваються і в російському суспільстві.
Військовий аналітик Олександр Коваленко зазначає: “Ці удари мають стратегічне значення, оскільки демонструють, що жоден об’єкт військово-промислового комплексу РФ не може відчувати себе в безпеці, незалежно від відстані до кордону”.
Складність відновлення
Експерти в галузі енергетики підкреслюють, що відновлення нафтопереробних заводів вимагає значних ресурсів і часу. “Деякі технологічні процеси настільки складні, що навіть часткове пошкодження окремих вузлів може зупинити весь виробничий цикл на місяці”, – пояснює енергетичний експерт Михайло Гончар.
У відповідь на атаки Росія намагається посилити протиповітряну оборону стратегічних об’єктів. За даними розвідки, системи ППО перекидаються з фронтових позицій для захисту нафтопереробних заводів, електростанцій та військових складів. Це створює додаткове вікно можливостей для українських сил на передовій.
Висновки
Атака на “Газпром Салават” не була випадковою і є частиною системної стратегії виснаження економічного та військового потенціалу противника. Українські безпілотники продовжують розширювати географію ударів, демонструючи, що відстань уже не є гарантією безпеки для російської інфраструктури.
Як показує мій багаторічний досвід висвітлення цієї війни, технологічні інновації здатні кардинально змінювати баланс сил. Безпілотні системи, які ще декілька років тому використовувались переважно для розвідки, сьогодні стали одним із ключових факторів стратегічного протистояння. І саме в цій сфері Україна демонструє вражаючий прогрес, завдаючи ударів там, де противник вважав себе недосяжним.
