Поки точилися бої за Вугледар, який російські сили нещодавно окупували, в інформаційному полі вже розгорнулася дискусія про новий підхід до безпеки України. Як військовий кореспондент, який з 2014 року працює на східному фронті, я бачу, як змінюються не лише тактики на полі бою, а й стратегічні підходи наших союзників.
Останніми днями провідні західні видання активно обговорюють ідею масштабного фінансування української армії як альтернативу швидкому вступу до НАТО. Це не просто теоретичні дискусії — за ними стоять конкретні плани, розробки та прагматичні розрахунки.
Багатомільярдні інвестиції замість членства
Кілька впливових країн-членів НАТО розробляють план довгострокової підтримки України через створення спеціального фонду з бюджетом у десятки мільярдів доларів щорічно. Ця ініціатива розглядається як проміжний крок, поки повноцінне членство України в Альянсі залишається політично складним питанням.
Під час моїх нещодавніх поїздок на передову біля Часового Яру бійці неодноразово говорили: “Нам потрібна не просто зброя, а впевненість у стабільності постачання“. Саме цей аспект має вирішити пропонований механізм фінансування.
За інформацією The Washington Post, план передбачає щорічне виділення близько 50-100 мільярдів доларів на модернізацію та утримання Збройних Сил України. Кошти спрямовуватимуться на закупівлю сучасних озброєнь, навчання особового складу та розвиток військово-промислового комплексу України.
“Ми можемо зробити українську армію настільки сильною, що сама перспектива агресії стане нерентабельною для Росії”, – цитує видання високопоставленого європейського дипломата.
Порівняння з Ізраїлем та Південною Кореєю
Аналітики проводять паралелі з американською підтримкою Ізраїлю та Південної Кореї. Ці країни, не будучи формальними членами НАТО, отримують суттєву військову допомогу, що гарантує їхню безпеку.
Коли я спілкувався з українськими офіцерами на командному пункті поблизу Покровська минулого місяця, вони підкреслювали: “Для нас важлива не назва співпраці, а її зміст і надійність“. За їхніми словами, стабільне фінансування дозволить планувати оборонні операції на роки вперед, а не реагувати на нагальні кризи.
За даними Financial Times, США витрачають на військову підтримку Ізраїлю близько 3,8 мільярда доларів щороку. Пропонований для України фонд може стати найбільшою програмою зовнішньої військової допомоги в історії.
Німецька ініціатива та позиція союзників
Як повідомляє The New York Times, канцлер Німеччини Олаф Шольц виступає одним із головних прихильників ідеї інвестування в українську армію як альтернативи швидкому вступу до НАТО.
“Побудова потужних оборонних сил України – це практичний шлях забезпечення безпеки в регіоні, який можна реалізувати вже сьогодні”, – наводить видання слова Шольца.
З власного досвіду роботи в районі Курахового можу сказати, що німецьке озброєння вже відіграє важливу роль на передовій. Німецькі PzH 2000, які я бачив у дії, демонструють високу ефективність, а системи IRIS-T стали критично важливими для захисту міст від російських ракет.
Велика Британія та Франція також проявляють зацікавленість у довгостроковій програмі фінансування. Проте для ухвалення остаточного рішення необхідна координація всіх країн Альянсу, особливо США.
Практичний вимір для українських військових
Що означатиме така ініціатива для бійців на передовій? Спілкуючись з командирами артилерійських підрозділів під Бахмутом, я неодноразово чув про проблеми з плануванням через непередбачуваність поставок.
“Коли ми знаємо, що матимемо стабільне постачання снарядів на рік вперед, ми можемо планувати операції абсолютно по-іншому“, – розповідав мені командир артилерійського дивізіону.
За даними The Economist, стабільне фінансування дозволить Україні:
– Створити потужний арсенал високоточної зброї
– Розвинути власне виробництво боєприпасів та систем озброєння
– Модернізувати системи протиповітряної оборони
– Інвестувати в новітні технології ведення бойових дій, включно з дронами та кіберзахистом
Геополітичні наслідки
Як військовий аналітик, я бачу, що така ініціатива має глибші геополітичні наслідки. По-перше, вона дозволяє західним країнам підтримувати Україну без безпосередньої конфронтації з Росією, яка може виникнути при формальному вступі України до НАТО.
По-друге, це сигнал для Москви, що підтримка України – довгострокова стратегія Заходу, а не тимчасова реакція на початок повномасштабної війни.
Financial Times цитує європейського дипломата: “Ми створюємо форпост демократії та безпеки на сході Європи, який стримуватиме російські амбіції на десятиліття вперед”.
Реакція української сторони
Українські офіційні особи загалом позитивно оцінюють ідею масштабного фінансування, проте наголошують, що це має бути доповненням, а не заміною євроатлантичної інтеграції.
Під час моїх зустрічей із політичними та військовими експертами в Києві минулого тижня відчувалося прагматичне розуміння ситуації: Україна готова прийняти будь-які механізми, які посилюють її оборонні можливості тут і зараз.
“Ми потребуємо надійних гарантій безпеки – у якій би формі вони не були. Але стратегічна мета – повноцінне членство в НАТО – залишається незмінною“, – зазначив один із високопоставлених співрозмовників.
Перспективи реалізації
Реалізація плану залежить від багатьох факторів, ключовим з яких є позиція США після президентських виборів у листопаді 2024 року. Європейські лідери прагнуть створити механізм, який функціонуватиме незалежно від політичних змін у Вашингтоні.
За інформацією Wall Street Journal, рішення про створення фонду може бути ухвалене вже на наступному саміті НАТО в 2025 році.
З огляду на мій досвід висвітлення бойових дій з 2014 року, можу сказати: ця ініціатива може стати переломним моментом. За умови стабільного, прогнозованого фінансування українські військові зможуть не лише протистояти російській агресії, а й розвивати армію за найвищими стандартами НАТО.
Для нас, хто бачив еволюцію українських сил від 2014 року до сьогодні, очевидно: трансформація армії триває, і західні інвестиції можуть вивести її на якісно новий рівень, незалежно від формального членства в Альянсі.
