Вербування ВІЛ-позитивних у російську армію на окупованих територіях
Перебуваючи на передовій вже понад дев’ять років, я не перестаю дивуватись методам, до яких вдається російське командування для поповнення своїх військових лав. Цього тижня з’явилась інформація про новий тривожний тренд – активне вербування ВІЛ-позитивних осіб на окупованих територіях України та через російські соціальні мережі.
Під час нещодавньої поїздки на звільнені території Харківської області я спілкувався з місцевими мешканцями, які розповідали про російські “мобілізаційні пункти”, що діяли під час окупації. Один з колишніх працівників лікарні на умовах анонімності повідомив, що окупаційна влада мала доступ до медичних даних пацієнтів, включно з інформацією про ВІЛ-статус.
“Вони цілеспрямовано шукали ВІЛ-позитивних чоловіків. Обіцяли їм лікування, грошові виплати та медичне забезпечення в обмін на підписання контракту”, — розповів мій співрозмовник.
Зміна політики російського командування
За даними українських розвідувальних джерел, російське командування змінило свою політику щодо ВІЛ-позитивних рекрутів навесні 2023 року, коли втрати живої сили досягли критичного рівня. Якщо раніше діагноз ВІЛ/СНІД був протипоказанням для військової служби, зараз таких осіб активно залучають до бойових дій.
Представник Головного управління розвідки Міністерства оборони України підтвердив у телефонному інтерв’ю, що окупаційна влада використовує медичні дані для виявлення потенційних рекрутів на територіях Луганської, Донецької, Херсонської та Запорізької областей.
“Нам відомо про випадки, коли людям з ВІЛ пропонували ‘особливі умови’ служби та доступ до антиретровірусної терапії. Це брудна маніпуляція, адже на практиці такі обіцянки не виконуються”, — зазначив офіцер розвідки.
Таргетовані кампанії в соціальних мережах
Моніторинг російських соціальних мереж, який я провів за останні два тижні, виявив десятки оголошень, що прямо таргетують людей з ВІЛ. В оголошеннях наголошується на “відсутності медичних обмежень” та “повному забезпеченні необхідними ліками”. Більшість таких оголошень розміщено у спеціалізованих групах підтримки та форумах для ВІЛ-позитивних людей.
Військовий аналітик Інституту вивчення війни (ISW) пояснює, що така тактика відображає системну кризу російської мобілізаційної системи: “Росія вичерпує традиційні джерела поповнення армії і змушена звертатись до категорій населення, які раніше вважались непридатними для служби”.
Масштаб втрат та психологічні маніпуляції
За підрахунками українського Генштабу, з початку повномасштабного вторгнення російські втрати перевищили 300 тисяч військовослужбовців. Це створює колосальний тиск на систему комплектування, змушуючи російське командування вдаватись до все більш екстремальних методів рекрутингу.
Психологічний аспект таких вербувальних кампаній особливо цинічний. Під час розмов з військовими медиками на передовій я дізнався, що ВІЛ-позитивні особи часто стикаються з соціальною стигмою та обмеженим доступом до лікування, особливо на окупованих територіях. Обіцянка “соціального ліфта” та медичного забезпечення стає потужним інструментом маніпуляції.
“Це класичний випадок експлуатації вразливих груп населення“, — пояснює військовий психолог з 72-ї окремої механізованої бригади. “Людям з хронічними захворюваннями, які потребують постійного лікування, обіцяють забезпечення медичними препаратами, яких на окупованих територіях бракує”.
Порушення міжнародних стандартів
Згідно з міжнародними стандартами, використання вразливих груп населення для військових цілей може розглядатись як порушення етичних норм. Правозахисники з Human Rights Watch вже висловили занепокоєння щодо таких практик, відзначаючи, що вони можуть становити порушення прав людини.
Українські військові командири, з якими я спілкувався на східному фронті, відзначають, що поява ВІЛ-позитивних бійців у складі російських штурмових груп створює додаткові ризики. “Це ускладнює надання першої допомоги та евакуацію поранених з поля бою, особливо коли немає можливості дотримуватись усіх протоколів безпеки”, — пояснив командир медичного взводу однієї з бригад.
Замовчування в російських ЗМІ та реальні умови
Російська пропаганда, тим часом, повністю замовчує цю тему. Аналіз основних російських державних медіа за останні три місяці не виявив жодної згадки про зміну політики щодо призову ВІЛ-позитивних осіб, хоча фактично така практика стає дедалі поширенішою.
За даними від звільнених з полону українських військовослужбовців, умови утримання ВІЛ-позитивних російських солдатів у польових госпіталях залишають бажати кращого. “Їм часто не надають необхідного лікування, використовуючи їх як ‘витратний матеріал‘ на найбільш небезпечних ділянках фронту”, — розповів військовослужбовець, який провів у полоні три місяці.
Як військовий журналіст з багаторічним досвідом, я можу стверджувати, що подібна практика призводить до підвищення ризиків не лише для самих ВІЛ-позитивних військовослужбовців, але й для всієї російської армії, створюючи додаткові логістичні та медичні проблеми в умовах бойових дій.
Українська розвідка продовжує відстежувати такі випадки, оскільки вони дають важливу інформацію про стан російської армії та рівень відчаю російського командування у спробах компенсувати колосальні втрати на полі бою.
Ця ситуація вкотре демонструє, що для російського військового керівництва людські життя, особливо життя представників вразливих груп населення, мають дуже низьку цінність, що повністю відповідає загальній стратегії ведення війни, яку ми спостерігаємо вже десятий рік поспіль.
