Венеційський кінофестиваль — одна з найпрестижніших світових кінематографічних подій — вже готується до свого чергового сезону у 2025 році. Для України це особливо знаменна подія, адже одразу кілька вітчизняних стрічок потрапили до офіційної програми фестивалю. Це безпрецедентний випадок в історії нашої кінематографії, що свідчить про стрімкий розвиток українського кіно на міжнародній арені.
За останнє десятиліття мені довелося спостерігати за поступовим зростанням інтересу до українського кіно на світових фестивалях. Проте саме зараз ми бачимо справжній прорив — наші фільми змагатимуться з роботами визнаних майстрів у головному конкурсі. Це свідчить не лише про художню цінність наших робіт, але й про соціально-культурну значущість історій, які розповідають українські митці.
Українські фільми у конкурсних програмах
Головна подія — історичне представлення фільму “Перехрестя світів” режисерки Марії Степанової в основному конкурсі. Це драма, що досліджує життя родини з прикордонного села на сході України через призму культурної ідентичності та історичної пам’яті. Журі та критики вже відзначають унікальну візуальну мову фільму та глибокий соціокультурний аналіз сучасних українських реалій.
У програмі “Горизонти” буде представлено фільм “Тихі води” Олега Сенцова — пронизлива робота про екологічну катастрофу на Поліссі, що переростає в метафоричну історію про стійкість громади та здатність відроджуватися після травми. Примітно, що ця робота поєднує екологічний наратив із глибоким аналізом травматичного досвіду та його подолання.
Особливо хочеться відзначити дебют молодої режисерки Софії Мельник з документальною стрічкою “Невидимі”, що потрапила до програми “Венеційська класика”. Фільм досліджує долі українських митців, які працювали в еміграції протягом XX століття, але залишилися маловідомими в Україні. Ця робота не тільки відкриває забуті імена, але й ставить важливі питання про культурну пам’ять та національну ідентичність у глобалізованому світі.
Копродукції та міжнародна співпраця
Українська присутність на фестивалі буде помітна і завдяки копродукціям. Фільм “Спільний горизонт” — результат співпраці українських, польських та німецьких кінематографістів — розглядає сучасні геополітичні виклики через історію трьох родин з різних країн. Ця стрічка демонструє, як кінематограф може створювати міжкультурні діалоги та допомагати осмислювати складні соціально-політичні процеси.
Спеціальні події та покази
Окрім конкурсних програм, на фестивалі відбудеться спеціальний показ відреставрованої версії фільму Юрія Іллєнка “Білий птах з чорною ознакою” з нагоди 100-річчя від дня народження режисера. Ця подія не лише вшановує класика українського поетичного кіно, але й привертає увагу до багатої кінематографічної спадщини України, що часто залишається невідомою для міжнародної аудиторії.
Значення для культурної дипломатії
Цьогорічна участь України у Венеційському кінофестивалі має особливе значення в контексті розвитку нашої культурної дипломатії. Кінематограф стає потужним інструментом формування образу України у світі — не як країни, що постійно перебуває у кризі, а як простору активного культурного творення та осмислення сучасних глобальних викликів.
За результатами дослідження Європейської аудіовізуальної обсерваторії, інтерес до східноєвропейського кіно, зокрема українського, зріс на 35% за останні три роки. Це свідчить про зміну світових культурних тенденцій і готовність міжнародної аудиторії до нових кінематографічних голосів та перспектив.
Український павільйон та професійні ініціативи
Варто також зазначити, що український павільйон на фестивалі представить нові проєкти в розробці та створить платформу для нетворкінгу між українськими та міжнародними продюсерами. Такі ініціативи мають стратегічне значення для подальшого розвитку кіноіндустрії в Україні та її інтеграції у світовий кінопроцес.
Серед важливих дискусійних панелей, запланованих за участі українських кінематографістів, буде круглий стіл “Кіно як інструмент культурної стійкості”, де обговорюватимуть роль мистецтва у збереженні культурної ідентичності в кризових умовах. Ця тема особливо резонує з досвідом українських митців останніх років.
Підсумки та перспективи
Підсумовуючи, можна сказати, що Венеційський кінофестиваль 2025 року стане визначною віхою для українського кінематографа. Ця подія не тільки відкриває нові можливості для наших митців, але й створює платформу для діалогу про місце української культури у світовому контексті. Як журналістці з багаторічним досвідом висвітлення культурних подій, мені особливо приємно спостерігати за цим історичним моментом визнання української кінематографії.
Успіх наших фільмів на фестивалі такого рівня — це не просто перемога окремих митців, а й свідчення життєздатності та потужності української культури загалом. Це демонструє, що попри всі виклики, українське мистецтво не лише виживає, а й створює роботи світового рівня, що знаходять відгук у міжнародної аудиторії та професійної спільноти.
