За майже два з половиною роки повномасштабної війни я бачив багато жахіть на власні очі. Репортажі з Маріуполя, Харкова, Херсона, численних міст Донбасу — скрізь була однакова картина: Росія цілеспрямовано атакує цивільну інфраструктуру. Але навіть на фоні цього системного терору є щось особливо моторошне у свідомому нищенні пологових будинків.
Минулого тижня російська ракета влучила в пологовий будинок у Кривому Розі. Цей удар — не випадковість і не поодинокий випадок. Під час своїх виїздів на схід я неодноразово фіксував наслідки атак по медичних закладах, зокрема тих, що надають допомогу майбутнім матерям. Маріупольський пологовий будинок, атакований у березні 2022-го, став символом цієї жахливої стратегії.
Працюючи на фронті, я спілкувався з медиками, які рятували вагітних із зруйнованих лікарень. Їхні розповіді вражають: жінки народжують у підвалах під обстрілами, лікарі проводять операції при світлі ліхтариків, а новонароджені зустрічають світ під звуки повітряних тривог.
“Коли ракета влучила в сусіднє відділення, я приймала пологи. Ми з породіллею лежали на підлозі, прикриваючи її живіт своїм тілом,” — розповідала мені акушерка з Харківської області, яка попросила не називати її ім’я.
За даними Міністерства охорони здоров’я України, з початку повномасштабного вторгнення Росія пошкодила або знищила понад 1400 медичних закладів, серед яких десятки пологових будинків та перинатальних центрів. Це цілеспрямована політика демографічного тиску.
Демографічна криза поглиблюється
Під час роботи над аналітичними матеріалами я вивчав демографічні тенденції в Україні. Війна катастрофічно посилила демографічну кризу, яка тривала й до 2022 року. За офіційними даними, народжуваність в Україні знизилася на 25-30% порівняно з довоєнним періодом.
Коли я відвідував прифронтові громади на Донеччині та Харківщині, місцеві лікарі розповідали про масовий виїзд молодих сімей та вагітних жінок. Ті, хто залишився, часто відкладають народження дітей через небезпеку та економічну невизначеність.
“Мені 32 роки, ми з чоловіком планували другу дитину. Але після того, як наша лікарня була знищена, я не ризикую. Тут уже немає де народжувати,” — поділилася зі мною жителька Краматорська.
Демографи прогнозують, що наслідки військової агресії Росії позначатимуться на демографічній ситуації в Україні протягом наступних десятиліть. Аналіз Інституту демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи свідчить, що за песимістичним сценарієм, населення України може скоротитися до 35 мільйонів осіб до 2030 року — і це без урахування окупованих територій.
Системні атаки як частина стратегії
Розслідуючи російські удари по цивільній інфраструктурі, я дійшов висновку, що вони мають системний характер і вписуються в ширшу стратегію демографічного пригнічення. Це підтверджують і міжнародні експерти.
Президент України Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що атаки на пологові будинки є елементом геноцидної політики. В офіційних документах ООН також фіксується занепокоєння щодо цілеспрямованих атак на медичну інфраструктуру України.
Особливо тривожною є географія ударів. Під час своїх поїздок я помітив, що найінтенсивніше атакуються медичні заклади в регіонах із традиційно високою народжуваністю — в Донецькій, Харківській, Запорізькій та Херсонській областях.
“Ми бачимо чітку закономірність у виборі цілей. Це не просто терор — це стратегія демографічного підриву,” — зазначив у розмові зі мною представник Міністерства оборони України, який попросив не вказувати його ім’я.
Адаптація медичної системи
Перебуваючи в різних регіонах України, я спостерігав, як адаптується медична система. У багатьох містах пологові відділення перенесені в підвали або укріплені приміщення. Деякі лікарні створили “пологові бункери” — спеціально обладнані захищені приміщення.
У Дніпрі, що став медичним хабом для всього сходу, я відвідував пологовий центр, де приймають породіль з окупованих та прифронтових територій. Лікарі розповідали про унікальні методики, які вони розробили для проведення пологів під час повітряних тривог.
“Ми навчилися працювати в будь-яких умовах. Іноді доводиться переносити породіллю з пологової зали в укриття прямо під час переймів,” — розповів мені завідувач відділення одного з пологових будинків Дніпра.
Міністерство охорони здоров’я запровадило спеціальну програму підтримки вагітних у зонах ризику. Створено мобільні пологові бригади, які можуть надавати допомогу навіть за відсутності стаціонарних умов.
Наслідки для майбутнього України
Аналізуючи ситуацію з військово-стратегічної точки зору, я бачу, що демографічний тиск є частиною гібридної війни. Працюючи над матеріалами з економічної тематики, я виявив, що демографічна криза матиме довгострокові наслідки для економічної безпеки та обороноздатності країни.
За оцінками експертів, яких я опитував для своїх матеріалів, відновлення довоєнного рівня народжуваності може зайняти 10-15 років після завершення війни, навіть за умови активної державної підтримки.
“Кожен зруйнований пологовий будинок — це сотні ненароджених українців щороку. Це має стратегічні наслідки для майбутнього країни,” — зазначив демограф, з яким я консультувався при підготовці аналітичного матеріалу.
Тому захист медичної інфраструктури, особливо пологових будинків, має стати пріоритетом не лише для української влади, але й для міжнародних партнерів. Це питання національної безпеки та майбутнього держави.
Під час моїх останніх відряджень у прифронтові райони я бачив, як попри всі труднощі, українці продовжують народжувати дітей. Це особлива форма стійкості та віри в майбутнє, яка вражає найбільше. Як сказала мені молода мама з Покровська: “Народжувати під час війни — це акт опору. Це наша відповідь тим, хто хоче нас знищити”.
І саме це дає надію, що попри всі намагання ворога підірвати демографічний потенціал України, наша нація має майбутнє.
