Повернення депортованих українців з Грузії: Україна повернула 65 громадян
Сьогодні Україна зустріла 65 своїх громадян, які були примусово вивезені російською окупаційною владою до буферної зони на кордоні з Грузією. Ця операція з повернення стала результатом тривалих дипломатичних зусиль та спільної роботи українських державних інституцій.
За інформацією, отриманою з безпосередніх джерел, депортовані українці тривалий час утримувалися в непристосованих умовах на території буферної зони. Росія, порушуючи міжнародне гуманітарне право, використовувала цих людей як інструмент політичного тиску, фактично перетворивши їх на заручників своєї загарбницької політики.
Знаходячись на передовій інформаційного фронту з 2014 року, я неодноразово стикався з подібними випадками. Масштаби депортацій за останні два роки вражають — це частина систематичної політики Росії з “очищення” окупованих територій від проукраїнськи налаштованого населення.
Свідчення постраждалих
“Коли нас вивозили, просто поставили перед фактом: або виїжджаєте, або будуть проблеми. Ніхто не питав нашої згоди”, — розповів мені Олександр, один із повернутих громадян, з яким вдалося поговорити одразу після його прибуття.
Процес повернення був надзвичайно складним. За словами представників Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, українська сторона мала подолати численні бюрократичні перепони та протидію з боку російських окупаційних адміністрацій. Ключову роль у поверненні громадян відіграла також грузинська сторона, яка надала гуманітарний коридор.
Більшість депортованих — цивільні особи з окупованих територій Херсонської та Запорізької областей. Серед них — люди різного віку, включаючи літніх людей та молодь. Дехто перебував у буферній зоні понад пів року без належного медичного догляду та в умовах постійного психологічного тиску.
“Найважче було те, що ми фактично опинилися в нікуди. Нас виштовхнули з дому, але нікуди не пустили. Це була своєрідна пастка між кордонами”, — поділилася Марина, яку депортували з Мелітополя разом із сім’єю.
Медична та психологічна допомога
Українські медики та психологи одразу розпочали роботу з повернутими громадянами. За попередніми оцінками, багато хто потребує серйозної психологічної реабілітації. Окремі особи мають хронічні захворювання, лікування яких було перерване під час перебування в буферній зоні.
Складність цієї ситуації полягає ще й у тому, що багато депортованих втратили всі документи та особисті речі. Держава вже розпочала процес відновлення їхніх документів та надання первинної матеріальної допомоги.
Російська тактика депортацій
Тактика примусового переміщення населення — це не новий інструмент у російській військовій доктрині. Працюючи в зоні конфлікту від самого початку російської агресії, я спостерігав подібні випадки ще в 2014-2015 роках на Донбасі. Проте нинішні масштаби депортацій набагато більші та системніші.
Міжнародні правозахисні організації вже кваліфікували примусове переміщення цивільного населення як воєнний злочин. За оцінками ООН, загальна кількість примусово депортованих українців може сягати сотень тисяч осіб, багато з яких досі перебувають на території Росії або в буферних зонах.
Слід зазначити, що сьогоднішнє повернення 65 громадян — це лише невелика частина масштабної роботи, яку проводить Україна для порятунку своїх громадян. За словами представників влади, переговори щодо повернення інших груп депортованих українців тривають.
Особлива ситуація з дітьми
Особливо важкою залишається ситуація з дітьми, яких Росія примусово вивозить з окупованих територій. Міжнародна спільнота визнала ці дії геноцидними практиками, проте механізми повернення дітей залишаються надзвичайно складними та потребують особливих дипломатичних зусиль.
Військові аналітики вказують, що такі дії Росії мають подвійну мету: з одного боку — це спроба змінити демографічний склад окупованих територій, з іншого — створити додаткове гуманітарне навантаження на Україну та країни, які надають притулок біженцям.
Міжнародні зусилля та перспективи
Україна продовжує роботу над створенням міжнародної коаліції для забезпечення повернення всіх депортованих громадян. Це вимагає не лише дипломатичних зусиль, але й постійного міжнародного тиску на Росію з метою дотримання нею норм міжнародного гуманітарного права.
Важливо розуміти, що кожна історія повернення — це не просто статистика, а драматична людська доля, зламана війною. Для багатьох депортованих повернення в Україну — це лише початок довгого шляху відновлення, адже більшість із них втратили домівки та все майно на окупованих територіях.
Сьогоднішнє повернення 65 українців — це важлива перемога на гуманітарному фронті, яка демонструє: Україна не забуває про своїх громадян незалежно від того, де вони опинилися внаслідок російської агресії.
