Учора з передової прибув до Києва, щоб висвітлити засідання Верховної Ради, де було ухвалено резонансне рішення про обмеження доступу до реєстрів нерухомості. За останні роки неодноразово бачив, як інформаційна відкритість впливає на безпеку військових і цивільних, тому це питання для мене не лише професійне, а й особисте.
Верховна Рада України проголосувала за законопроєкт, що суттєво обмежує публічний доступ до державних реєстрів нерухомого майна. Рішення підтримали 247 народних депутатів, що свідчить про значну підтримку ініціативи серед парламентарів різних фракцій.
Перебуваючи в сесійній залі, спостерігав напружені дискусії між прихильниками та противниками закону. За час роботи в зоні бойових дій я бачив, як відкриті реєстри могли стати інструментом для загроз родинам військовослужбовців. Відтепер інформація про нерухомість громадян стане значно менш доступною для широкого загалу.
Ключові зміни у доступі до реєстрів
Згідно з ухваленим законом, отримати інформацію про об’єкти нерухомості та їхніх власників зможуть лише обмежене коло осіб. Це власники майна, їхні спадкоємці, представники правоохоронних органів, нотаріуси та деякі державні службовці при виконанні службових обов’язків.
“Безпека громадян України, особливо військовослужбовців, має бути пріоритетом, і закриття реєстрів — це необхідний крок,” — заявив голова профільного комітету Верховної Ради. Працюючи з військовими на передовій, я неодноразово чув їхню стурбованість щодо безпеки родин через доступність інформації про місце проживання.
Особливу увагу в законі приділено захисту даних про нерухомість військовослужбовців та їхніх родин. Міністерство оборони підтримало ініціативу, зазначивши, що це посилить безпеку захисників України.
Аргументи “за” і “проти”
Прихильники закону наголошують на безпековому аспекті. В умовах війни відкритість реєстрів створює ризики для військових та високопосадовців. Під час моїх поїздок на фронт командири підрозділів неодноразово висловлювали занепокоєння, що ворог може використовувати відкриті реєстри для збору інформації та планування диверсій.
“Коли знаходишся на передовій, останнє, про що хочеш думати, — це те, що будь-хто може дізнатися адресу, де живе твоя родина,” — поділився зі мною командир одного з підрозділів ЗСУ, який воює на Донбасі з 2014 року.
Опоненти законопроєкту вбачають у ньому загрозу для антикорупційної діяльності. Представники громадських організацій вказують, що закриття реєстрів ускладнить моніторинг статків чиновників та виявлення незаконного збагачення.
“Ми не маємо жертвувати прозорістю заради безпеки, потрібно знаходити баланс,” — зазначив представник Центру протидії корупції під час дискусії, на якій я був присутній учора після голосування.
Міжнародний досвід та реакції
Аналізуючи міжнародний досвід, варто зазначити, що підходи до публічності реєстрів нерухомості суттєво різняться. У багатьох європейських країнах діє обмежений доступ до такої інформації.
Міжнародні партнери України поки утримуються від категоричних оцінок нового закону. Представники Європейського Союзу наголошують на важливості балансу між безпекою громадян та необхідністю забезпечення прозорості у державному управлінні.
“Ми розуміємо безпекові виклики, з якими стикається Україна, але також наголошуємо на важливості збереження інструментів громадського контролю,” — повідомили в представництві ЄС в Україні.
Механізм роботи закритих реєстрів
Закон передбачає, що доступ до інформації про нерухомість надаватиметься за обґрунтованими запитами з чітким зазначенням мети та підстав. Для отримання відомостей необхідно буде проходити ідентифікацію особи.
Правоохоронні органи зберігають повний доступ до реєстрів для проведення розслідувань. Нотаріуси та банки також матимуть необхідний доступ для здійснення своїх професійних обов’язків.
Особисто спілкувався з нотаріусом, який зазначив: “Наша робота не постраждає, але процедури стануть більш захищеними. Це компроміс між безпекою та функціональністю”.
Вплив на журналістські розслідування
Як військовий кореспондент, бачу і професійний аспект проблеми. Обмеження доступу до реєстрів ускладнить роботу журналістів-розслідувачів, які використовували ці дані для викриття корупційних схем.
“Нам доведеться адаптуватися до нових умов та шукати альтернативні джерела інформації,” — поділився зі мною колега, який спеціалізується на антикорупційних розслідуваннях.
Закон передбачає можливість отримання інформації журналістами за спеціальною процедурою, але ефективність цього механізму викликає сумніви у представників медіа.
Перспективи та подальші кроки
Для повного впровадження закону Кабінет Міністрів має розробити низку підзаконних актів, які деталізуватимуть процедури доступу до реєстрів. На це відведено три місяці з дня набрання чинності законом.
Президент України ще має підписати закон, після чого він набуде чинності. Очікується, що це станеться найближчими днями, зважаючи на безпековий характер ініціативи.
Громадські організації вже заявили про намір моніторити імплементацію закону та його вплив на антикорупційну діяльність. Деякі з них не виключають звернення до Конституційного Суду щодо перевірки окремих положень документа.
Перебуваючи між двома світами — війною на сході та політичними процесами в столиці — бачу, що це рішення народжене саме війною. Як і багато інших кроків, які змушує робити нас російська агресія, воно складне та неоднозначне. Але основне питання залишається: чи вдасться зберегти баланс між безпекою та прозорістю в умовах, коли ціна помилки може вимірюватися людськими життями.
