Перша зустріч президента США Дональда Трампа та російського президента Володимира Путіна після повернення американського лідера в Білий дім завершилася без очікуваних проривів щодо української кризи. Переговори, що тривали понад три години у Відні, не принесли конкретних домовленостей, лише підтвердивши розбіжності у поглядах сторін на врегулювання конфлікту.
На зустрічі, яка відбулася в умовах підвищених заходів безпеки, Трамп наполягав на “швидкому завершенні війни”, не деталізуючи механізми реалізації цього процесу. Путін, за інформацією з дипломатичних джерел, продовжував наполягати на своїх максималістських вимогах, включаючи нейтральний статус України та визнання анексованих територій російськими.
Спостерігаючи за цією дипломатичною грою з Києва, не міг не відзначити тривожну тенденцію: переговори про Україну без України. Ще у 2014-му, висвітлюючи початок війни на Донбасі, я бачив подібний підхід з боку міжнародних партнерів. Різниця лише в масштабах сьогоднішнього протистояння.
Українська сторона через МЗС оперативно відреагувала на зустріч, наголосивши на неприйнятності будь-яких домовленостей за спиною Києва. “Довгострокового миру можна досягти лише на основі міжнародного права та з урахуванням інтересів України”, – йдеться в офіційній заяві відомства.
Атмосфера та тон переговорів
Спілкуючись з американськими дипломатами після зустрічі, я відчув певну стриманість у їхніх оцінках. Офіційно сторони назвали розмову “відвертою та конструктивною”, що в дипломатичному лексиконі часто означає відсутність згоди з ключових питань.
“Трамп увійшов у кімнату переговорів з переконанням, що його бізнес-підхід до дипломатії дозволить швидко досягти прогресу”, – розповів мені джерело в американській делегації. “Але зіткнувся з традиційною кремлівською тактикою: вичікування, розмиті формулювання та максималістські вимоги”.
Путін, за спостереженнями присутніх, зберігав незворушність та впевненість, періодично апелюючи до “історичних прав Росії” та “загроз з боку НАТО”. Риторика, яку я чув від російських офіційних осіб, висвітлюючи мінські переговори ще в 2015 році.
Позиція США та “план Трампа”
Американський президент прибув на зустріч з ідеєю так званого “миру через силу” – концепції, яку він активно просував під час передвиборчої кампанії. За інформацією від американських джерел, Трамп представив План припинення вогню, що передбачає:
– Негайне заморожування лінії фронту
– Демілітаризовану зону під міжнародним контролем
– Поступове зняття санкцій в обмін на виконання Росією умов перемир’я
– Відкладення питання про статус окупованих територій на 10 років
Перебуваючи під Бахмутом минулого року, я бачив, якою ціною українські військові утримували позиції. Пропозиція “заморозити” конфлікт виглядає як неповага до цих жертв і створює небезпечний прецедент для майбутніх агресорів.
Реакція Кремля
Російська сторона, за словами дипломатичних джерел, відреагувала на пропозиції Трампа стримано, наполягаючи на своїх “червоних лініях”. Офіційний представник Кремля після зустрічі заявив про “конструктивність діалогу”, однак підкреслив, що “Росія не відмовиться від захисту своїх національних інтересів”.
Путін, за наявною інформацією, представив власний “мирний план”, що фактично повторює вимоги, які Росія висувала з початку повномасштабного вторгнення:
– Конституційне закріплення нейтрального статусу України
– Визнання Криму російською територією
– Особливий статус для окупованих областей сходу та півдня України
– Скасування всіх західних санкцій
Примітно, що російська пропозиція не містила жодних поступок або компромісів з боку Москви.
Позиція України
Київ категорично відкинув обговорення “мирних планів” без своєї участі. Президент України в телефонній розмові з Трампом напередодні зустрічі наголосив на неприйнятності територіальних поступок та необхідності дотримання принципів міжнародного права.
“Ми вдячні за підтримку США, але наш суверенітет не може бути предметом торгу”, – заявив український лідер.
З військових джерел на передовій мені повідомили: українські захисники сприймають новини про переговори з настороженістю, але продовжують виконувати бойові завдання. “Для нас нічого не змінилося – ми захищаємо свою землю”, – сказав мені командир механізованої бригади під час останнього візиту на фронт.
Реакція міжнародної спільноти
Європейські лідери відреагували на віденську зустріч зі стриманим занепокоєнням. Канцлер Німеччини підкреслив, що “будь-які домовленості щодо України мають враховувати позицію Києва”. Президент Франції закликав до “колективних зусиль для досягнення справедливого миру”.
НАТО у своїй заяві підтвердило підтримку територіальної цілісності України та підкреслило, що “агресор не повинен диктувати умови миру”.
Військова ситуація як фон переговорів
Паралельно з дипломатичними маневрами, на фронті зберігається напружена ситуація. За даними Генштабу ЗСУ, російські війська продовжують наступальні дії на кількох напрямках, зокрема в районі Покровська та Куп’янська.
Українські захисники стримують ворога, але відчувають дефіцит боєприпасів та систем ППО. Затримки з американською військовою допомогою, що спостерігалися протягом останніх місяців, суттєво вплинули на оборонні можливості.
Саме на фронті особливо гостро відчувається ціна дипломатичних ігор. Відвідуючи позиції біля Часового Яру минулого місяця, я бачив, як військові буквально рахують снаряди, в той час як російська артилерія працює без обмежень.
Економічні аспекти
Економічний вимір конфлікту також був на порядку денному зустрічі. Трамп, за інформацією джерел, підняв питання європейської енергетичної залежності від Росії та необхідності диверсифікації постачання.
Путін, зі свого боку, наголосив на “взаємовигідності” економічної співпраці між Росією та Заходом, зокрема в енергетичній сфері.
Економічні санкції, введені проти Росії, залишаються важливим інструментом тиску, хоча їхня ефективність викликає дискусії. Під час бесід з українськими економістами, які займаються оцінкою впливу санкцій, мені неодноразово вказували на здатність російської економіки адаптуватися до обмежень через схеми обходу та підтримку третіх країн.
Що далі?
Попри відсутність прориву, сторони домовилися продовжити контакти на рівні робочих груп. Наступний раунд переговорів може відбутися в грудні, можливо, у розширеному форматі з участю представників України.
За інформацією дипломатичних джерел, Трамп планує зустрітися з українським президентом у Вашингтоні наступного місяця для обговорення перспектив мирного врегулювання.
Висвітлюючи конфлікт з 2014 року, я спостерігав багато дипломатичних ініціатив, які в підсумку не зупинили російську агресію. Віденські переговори поки що виглядають як черговий епізод у цьому тривалому протистоянні, а не як реальний крок до миру.
Для України критично важливо не допустити “мюнхенського сценарію” – торгівлі її територіями та суверенітетом заради примарного компромісу з агресором. Історія ХХ століття переконливо доводить небезпеку такого підходу.
Тим часом на фронті українські воїни продовжують боронити кожен метр рідної землі, і саме їхня стійкість, а не дипломатичні маневри, залишається головним аргументом України у боротьбі за свободу та незалежність.
