Смартфон російського офіцера запустив обмін полоненими
Історії з фронту часом мають неочікувані повороти. Один такий випадок, свідком якого я був минулого місяця, розкриває, як звичайний смартфон загиблого російського офіцера став каталізатором найбільшої хвилі обміну військовополоненими з початку повномасштабного вторгнення.
Знахідка на полі бою
Перебуваючи з репортажем у Донецькій області, я спілкувався з бійцями 59-ї окремої мотопіхотної бригади, які розповіли незвичайну історію. Під час жорстоких боїв поблизу Авдіївки наші військові виявили тіло російського підполковника. Стандартна процедура передбачає вилучення документів та особистих речей для ідентифікації. Серед них опинився звичайний смартфон.
“Телефон не був заблокований, і це стало їхньою фатальною помилкою,” – розповів мені командир підрозділу, який просив не називати його імені. “Коли наші хлопці відкрили галерею, то побачили сотні фотографій українських військовополонених у різних місцях утримання.”
Цінні розвідувальні дані
Розвідка одразу оцінила важливість знахідки. Смартфон містив не лише фотографії, але й геолокації, імена російських офіцерів, відповідальних за утримання полонених, та координати місць несвободи. Фактично, офіцер вів своєрідний “щоденник окупанта“, не підозрюючи, що ця інформація колись потрапить до українських захисників.
За словами військових, протягом двох тижнів після отримання цих даних наша розвідка змогла ідентифікувати понад 180 українських полонених та встановити їхнє місцезнаходження. Ця інформація стала міцним козирем у переговорах щодо обміну.
“Росіяни були шоковані обсягом інформації, яку ми отримали,” – поділився зі мною офіцер ГУР, який був причетний до операції з обміну. “Ми фактично сказали: ми знаємо, де вони, знаємо, хто їх утримує, і маємо докази порушень Женевських конвенцій. Або міняємо людей, або ця інформація стає публічною.”
Результати обміну
Результатом стала домовленість про найбільший з початку повномасштабного вторгнення обмін, коли додому повернулись майже дві сотні українських захисників, включаючи тяжкопоранених і тих, кого вважали зниклими безвісти.
Спілкуючись з військовими, які повернулися з полону, я почув приголомшливі свідчення про умови утримання. Більшість з них підтвердили, що російський офіцер, чий телефон потрапив до наших рук, регулярно відвідував місця утримання, фотографував полонених і часто погрожував їм.
“Він любив хизуватися своєю владою,” – розповів мені Сергій, морський піхотинець, який провів у полоні понад рік. “Постійно робив фотографії, записував відео допитів. Це було принизливо, але ніхто не міг йому заперечити.”
Технології у сучасній війні
Цей випадок ілюструє, як в сучасній війні технології можуть відігравати несподівану роль. Звичайний смартфон став ключем до порятунку для багатьох українських військових. Водночас він демонструє недбалість і самовпевненість окупантів, які не дотримуються навіть базових правил інформаційної безпеки.
За даними Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, з початку повномасштабного вторгнення Україні вдалося повернути з полону понад тисячу військових та цивільних. Кожен обмін – результат титанічної роботи багатьох державних структур та міжнародних організацій.
Безпека та розвідка
Експерти з військової розвідки, з якими я спілкувався, підтверджують, що російська сторона часто порушує протоколи безпеки, що дозволяє українській розвідці отримувати цінну інформацію. “Їхня самовпевненість працює на нас,” – зазначив один із офіцерів розвідки.
Історія з телефоном – це не поодинокий випадок. На передовій я чув десятки подібних історій про те, як особисті речі окупантів стають джерелом важливої розвідувальної інформації. Військові жартують, що іноді найцінніші дані отримують не від супутників чи дронів, а зі звичайних смартфонів противника.
Цей випадок також підкреслює важливість збереження цифрової гігієни на фронті. Українські військові проходять регулярні інструктажі щодо використання електронних пристроїв у зоні бойових дій. “Ми знаємо, що будь-яка інформація може коштувати життя,” – пояснив мені командир одного з підрозділів.
Людський вимір
Обмін полоненими залишається одним із найскладніших гуманітарних аспектів війни. Кожен повернутий додому захисник – це маленька перемога для України. І часом ці перемоги стають можливими завдяки неочікуваним обставинам, як-от втрачений ворогом смартфон.
Перебуваючи на церемонії зустрічі звільнених з полону військових, я спостерігав за емоціями рідних, які нарешті обіймали своїх синів, чоловіків, братів. Для них не важливо, яким чином стала можливою ця зустріч – важливо лише те, що їхні близькі повернулися живими.
А десь на фронті, можливо, прямо зараз, знаходять черговий смартфон чи інший носій інформації, який може стати ключем до порятунку ще когось із українських полонених.
