Реакція Донеччини на заяви Трампа і Путіна щодо кордонів
Останні тижні принесли нову хвилю дискусій навколо майбутнього України та її територіальної цілісності. Заяви російського президента Володимира Путіна та кандидата в президенти США Дональда Трампа про можливі варіанти “вирішення” конфлікту через територіальні поступки викликали бурхливу реакцію в Україні, особливо серед жителів Донеччини.
Перебуваючи в Костянтинівці минулого тижня, я мав можливість поспілкуватися з місцевими мешканцями та переселенцями з окупованих територій. Їхні погляди на ситуацію суттєво різняться, але об’єднує їх одне – глибоке розуміння ціни, яку вже заплатив регіон за десять років війни.
Погляди місцевих жителів
“Яке право мають політики в Москві чи Вашингтоні обговорювати наші кордони?” – питає Олена, 43-річна медсестра з Краматорська. “Ми чуємо обстріли щодня. Мій дім уже двічі пошкоджено. І тепер нам кажуть, що можна просто віддати частину України заради миру?”
За словами Олени, більшість її знайомих категорично проти будь-яких територіальних поступок Росії. “Після Бучі, Маріуполя, Краматорська – як можна говорити про компроміси? Це наша земля, і крапка”, – додає вона.
Настрої на підконтрольній Україні частині Донеччини відображають загальнонаціональну тенденцію – за даними недавніх опитувань, понад 80% українців виступають проти територіальних поступок заради припинення війни. Однак на звільнених територіях ситуація має певні нюанси.
Сергій, 56-річний шахтар з Бахмута, який зараз мешкає у Костянтинівці, має дещо інший погляд: “Я хочу повернутися додому, але мого дому вже немає. Від Бахмута майже нічого не залишилося. Так, я хочу перемоги України, але чи зможемо ми відбудувати все, що втратили? І скільки ще людей загине?”
Проте навіть висловлюючи сумніви, Сергій категорично проти “заморожування” конфлікту за нинішньою лінією фронту. “Це не принесе миру – лише паузу перед новою війною”, – переконаний він.
Ситуація на фронті
Від початку повномасштабного вторгнення Донеччина стала одним із найгарячіших напрямків фронту. Російські війська майже повністю зруйнували Маріуполь, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Волноваху та інші міста регіону. Навіть зараз, попри відносну стабілізацію лінії фронту, щодня гинуть мирні жителі.
Майор ЗСУ Віталій К., з яким я спілкувався поблизу Торецька, оцінює заяви західних політиків як небезпечний сигнал. “Кожного разу, коли з’являються такі розмови, ворог посилює обстріли. Вони сприймають це як підтвердження своєї стратегії – тероризувати населення, щоб змусити нас до капітуляції”.
За словами військового, будь-які територіальні поступки лише відсунуть війну на певний час: “Путін не зупиниться на Донбасі чи Криму. Наступними будуть інші регіони, а потім – інші країни”.
Доля окупованих територій
Важливий аспект цієї дискусії – доля українців на окупованих територіях. Ярослава, волонтерка, яка допомагає переселенцям з окупованих міст Донеччини, наголошує: “Коли говорять про ‘віддачу територій’, забувають про мільйони людей, які там живуть. Ми щодня спілкуємося з тими, хто втік з окупації. Їхні історії жахливі – тортури, переслідування, примусова русифікація”.
На тимчасово окупованих територіях Росія активно змінює демографічний склад населення – депортує українців, завозить росіян, видає російські паспорти. За оцінками правозахисників, з окупованих районів Донеччини виїхало понад 80% довоєнного населення.
“Якщо ми погодимося на ‘заморожування’ конфлікту, ці люди ніколи не зможуть повернутися додому. Це буде зрада не лише території, а й людей”, – підкреслює Ярослава.
Історичний контекст
Варто зазначити, що дискусія про можливі кордони не нова для Донбасу. Ще з 2014 року, коли почалася російська агресія, місцеве населення живе в умовах перманентної невизначеності. Однак повномасштабне вторгнення 2022 року змінило контекст цих обговорень.
“Десять років тому дехто міг думати, що поступки принесуть мир. Тепер ми знаємо, що це ілюзія”, – говорить Михайло, історик із Слов’янська. “Росія використовує ці території як плацдарм для подальшої агресії. Нам потрібен справжній мир, а не перепочинок між війнами”.
Економічні перспективи
Економічна ситуація також відіграє важливу роль у формуванні позиції жителів Донеччини. Регіон, колись промисловий центр України, зазнав колосальних руйнувань. Відновлення економіки без гарантій безпеки та стабільності неможливе.
“Навіть якщо завтра війна закінчиться, хто інвестуватиме в регіон, який може знову стати полем бою?” – запитує Валерій, підприємець із Краматорська. “Нам потрібне не просто припинення вогню, а системне рішення, яке гарантуватиме безпеку на десятиліття”.
Місцева влада в Донецькій області одностайно виступає проти будь-яких територіальних поступок. Як зазначив один із представників обласної військової адміністрації, з яким я спілкувався на умовах анонімності: “Ми бачили, що сталося після ‘Мінська’. Це був не мир, а підготовка до нової фази війни. Тепер ціна помилки надто висока”.
Міжнародний контекст
Міжнародний контекст дискусій також важливий для розуміння настроїв у регіоні. Жителі Донеччини уважно стежать за заявами світових лідерів і розуміють зв’язок між міжнародною підтримкою та ситуацією на фронті.
“Коли західні політики говорять про ‘компроміси’, наші люди відчувають страх і зраду”, – пояснює Тетяна, громадська активістка з Дружківки. “Ми відчуваємо, що нас можуть ‘розмінняти’ в якійсь великій геополітичній грі”.
Однак, попри всі труднощі та дискусії, більшість жителів підконтрольної Україні частини Донеччини зберігають віру в перемогу та відновлення територіальної цілісності України.
“Ми вже пережили окупацію 2014 року, пережили початок повномасштабного вторгнення. Ми вистоїмо і цього разу”, – впевнений Андрій, військовослужбовець ЗСУ родом з Горлівки. “Донбас – це Україна. І це не просто гасло, а наша реальність, за яку ми боремося”.
Заяви політиків приходять і відходять, але жителі Донеччини продовжують жити з щоденними обстрілами, тривогами та надією на краще майбутнє. Їхня позиція щодо кордонів сформована не абстрактними геополітичними міркуваннями, а реальним досвідом війни, втрат і боротьби за свою землю.
