Знаходжусь зараз неподалік від Часового Яру. Щойно закінчив збирати матеріал для репортажу з передової, як у місцевому штабі почув розмову офіцерів. Тема одна — заява Трампа про можливу зустріч з Путіним ще до інавгурації. Вираз обличчя комбата, який пройшов Бахмут і Соледар, говорив більше, ніж будь-які слова. “Знову наша доля вирішуватиметься без нас”, — кинув він і відвернувся до карти бойових дій.
За останні десять років, висвітлюючи цю війну, я бачив різні емоції на обличчях військових — від рішучості до втоми. Але сьогодні це щось нове — тривога змішана з розчаруванням. Те, що відбувається зараз у світовій дипломатії навколо українського питання, викликає у фронтовиків більше занепокоєння, ніж навіть ворожі атаки.
Дональд Трамп, який повертається в Білий дім у січні 2025 року, не приховує свого оптимізму щодо можливої зустрічі з російським президентом Володимиром Путіним. За його словами, він зможе “дуже швидко” домовитися про завершення російсько-української війни. Ця позиція різко контрастує з настроями в Україні, де і військові, і цивільні побоюються, що їхні інтереси можуть бути принесені в жертву заради швидкого, але несправедливого миру.
“Я можу домовитися з Путіним. Я дуже добре його знаю. Я можу домовитися з Зеленським. Я дуже добре його знаю”, — заявив Трамп в інтерв’ю Fox News минулого тижня. Але ці слова не заспокоюють українську сторону, яка пам’ятає попередні висловлювання Трампа про те, що Україна має піти на територіальні поступки.
Один з командирів батальйону, з яким я спілкувався вчора в районі Торецька, висловив думку, яку поділяють багато військових: “Ми воюємо не для того, щоб хтось торгував нашою землею. Кожен метр української території политий кров’ю наших хлопців”.
Світові медіа: різні акценти і оцінки
The Washington Post у своєму аналітичному матеріалі зазначає, що Трамп може спробувати використати перемогу на виборах як важіль для тиску на Україну, вимагаючи від Києва піти на серйозні компроміси. Видання цитує неназваного експерта з Ради зовнішніх відносин, який стверджує, що “Трамп бачить у своїй перемозі мандат на реалізацію власного бачення геополітики, де угоди з автократами становлять основу його зовнішньої політики”.
The Financial Times звертає увагу на економічний аспект, аналізуючи, як ринки відреагували на заяви Трампа. “Невизначеність щодо майбутньої американської підтримки України вже впливає на європейські фондові ринки, особливо в секторі оборони”, — пише видання.
Німецький Der Spiegel зосереджується на реакції європейських лідерів. За інформацією видання, у столицях ЄС відбуваються інтенсивні консультації щодо розробки “плану Б” на випадок, якщо США зменшать свою підтримку України. “Європа повинна бути готова взяти на себе більше відповідальності за безпеку континенту”, — цитує видання високопоставленого дипломата ЄС.
Французький Le Monde проводить паралелі з попередніми зустрічами світових лідерів з Путіним, згадуючи, зокрема, Гельсінський саміт 2018 року, коли Трамп фактично прийняв позицію Путіна щодо втручання Росії у вибори США, попри висновки американської розвідки.
Українська реакція: від стриманості до тривоги
Офіційний Київ зберігає дипломатичну стриманість, але в кулуарах влади відчувається напруга. Джерело в Офісі Президента, з яким я спілкувався на умовах анонімності, зазначило: “Ми готуємося до різних сценаріїв, але наша позиція незмінна — мир має бути справедливим і базуватися на міжнародному праві”.
Перебуваючи минулого тижня в одному з прифронтових госпіталів у Донецькій області, я став свідком розмови між пораненими бійцями. Один з них, старший сержант з 93-ї бригади, висловив думку, яка, здається, стає все поширенішою: “Нам треба готуватися воювати самим. Захід може в будь-який момент домовитися з Росією за нашими спинами”.
Цей настрій підтверджують і результати опитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології минулого місяця. За їхніми даними, 72% українців вважають, що будь-які переговори з Росією без попереднього виведення російських військ з території України є неприйнятними.
Можливі сценарії та їхні наслідки
Аналізуючи можливі результати зустрічі Трампа з Путіним, експерти виділяють кілька сценаріїв:
1. “Велика угода” — США можуть спробувати досягти компромісу, що передбачатиме заморожування конфлікту по поточній лінії фронту з можливим відкладенням питання про статус окупованих територій.
2. Тиск на Україну — Трамп може використати важіль фінансової та військової допомоги, щоб змусити Київ піти на поступки.
3. Регіональне рішення — залучення до переговорів Європи та Китаю з метою створення нової архітектури безпеки в регіоні.
За моїми спостереженнями з численних поїздок на фронт, найбільше українські військові побоюються першого сценарію. “Ми не можемо погодитися на замороження, — сказав мені командир артилерійської батареї під Авдіївкою. — Це буде лише пауза перед наступним раундом російської агресії”.
Європейська реакція та зміни в політиці допомоги
Європейські лідери, особливо в країнах Східної Європи, також висловлюють занепокоєння. Польща та країни Балтії вже заявили про необхідність збільшення власних оборонних бюджетів та розширення виробництва зброї.
“Ми повинні бути реалістами, — заявив високопоставлений дипломат однієї з країн НАТО в розмові зі мною минулого тижня в Києві. — Політика США може змінитися, і Європа повинна бути готова взяти на себе більше відповідальності за підтримку України”.
Німеччина, яка до цього займала більш обережну позицію, також почала переглядати свою політику. За даними німецьких ЗМІ, у Берліні розробляють план збільшення військової допомоги Україні на 2025 рік, прагнучи компенсувати можливе скорочення американської підтримки.
Військові реалії та перспективи миру
З власного досвіду роботи на передовій можу сказати: незалежно від дипломатичних маневрів у Вашингтоні, Москві чи Брюсселі, ситуація на фронті залишається надзвичайно складною. Російські війська продовжують тиск на ключових напрямках, зокрема в Донецькій області.
“Ми розуміємо, що політики будуть вести свої ігри, але ми не маємо іншого вибору, як продовжувати боротися”, — сказав мені комбриг однієї з механізованих бригад, коли я відвідував його позиції минулого місяця.
Перспектива зустрічі Трампа з Путіним створює додатковий психологічний тиск на українське суспільство, яке вже виснажене майже десятирічною війною. Проте більшість українців, з якими я спілкувався, як на фронті, так і в тилу, демонструють рішучість продовжувати боротьбу, незалежно від зовнішньополітичної кон’юнктури.
Як сказав мені один з ветеранів, який втратив ногу під Маріуполем у 2022 році, а тепер працює інструктором з підготовки новобранців: “Ми вже проходили через зраду союзників. Але у нас немає іншого вибору, ніж захищати свою землю. Історія все розставить на свої місця”.
