Видавлення українського телебачення на окупованих територіях Росією
Як військовий кореспондент, який працює на сході України з 2014 року, я неодноразово спостерігав, як інформаційний простір стає одним із перших фронтів війни. Після захоплення нових територій російські окупанти впроваджують чітку схему: захоплення телевеж, вимкнення українського сигналу і запуск власної пропаганди. Це перевірений механізм, який я бачив у Криму, на Донбасі, а тепер спостерігаю в нещодавно окупованих регіонах.
Наслідки інформаційної блокади
Перебуваючи в Херсоні одразу після деокупації, я на власні очі побачив наслідки російської інформаційної блокади. Місцеві жителі розповідали, як буквально за кілька днів після захоплення міста окупанти перенаправили антени телевеж на трансляцію російських каналів. Українське телебачення зникло з ефіру, а на його місці з’явилися “Росія 24”, “Перший канал” та інші рупори кремлівської пропаганди.
У Мелітополі, за словами евакуйованих звідти людей, ситуація розвивалася за аналогічним сценарієм. Окупаційна адміністрація встановила спеціальне обладнання для глушіння українського супутникового сигналу. Мешканці, які намагалися налаштувати свої антени на прийом українських каналів, ризикували потрапити під “фільтрацію” — так окупанти називають свої репресивні заходи проти “неблагонадійних”.
“Спочатку вони забирають наші канали, а потім починають говорити, що Україна нас покинула і забула”, — розповів мені колишній працівник телевежі з Нової Каховки, який зміг виїхати на підконтрольну територію. Він підтвердив, що російські фахівці використовують спеціальне обладнання для блокування цифрового телесигналу T2, який раніше дозволяв дивитися українське телебачення.
Технічні аспекти блокування
Технічно процес видавлення українського телебачення відбувається на кількох рівнях. По-перше, фізичне захоплення інфраструктури — телевеж, ретрансляторів, кабельних мереж. По-друге, блокування супутникового сигналу спеціальними пристроями. По-третє, контроль інтернет-провайдерів, через яких можна отримати доступ до українських новин.
У Луганській області, де окупація триває вже дев’ятий рік, створена ціла система “інформаційної стерильності”. За даними правозахисників, з якими я спілкувався, там повністю відсутній український телесигнал, заблоковані основні українські сайти, а використання VPN може привести до переслідувань з боку так званого “МГБ ЛНР”.
Особливо вразив мене випадок у Сватовому, де літній чоловік встановив на даху потужну спрямовану антену, щоб “ловити” українські канали. За словами його сусідів, які зараз перебувають в Україні, його затримали і звинуватили в “інформаційному тероризмі”. Відтоді про нього нічого не відомо.
Протидія інформаційній блокаді
Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України регулярно повідомляє про порушення інформаційних прав громадян на окупованих територіях. За їхніми даними, тільки в Херсонській області під час окупації було захоплено понад 20 українських телевеж і ретрансляторів.
Українські телеканали намагаються протидіяти цій ситуації. Був запущений спеціальний супутниковий сигнал підвищеної потужності, який складніше заглушити. Крім того, через Starlink та інші супутникові системи транслюється сигнал у прикордонні зони. Але без спеціального обладнання, яке важко доставити на окуповані території, прийом такого сигналу неможливий.
“Єдиний спосіб дізнатися правду — через знайомих, які мають доступ до інтернету і використовують VPN”, — розповів мені колишній шахтар з Алчевська, який зміг виїхати в Україну через Росію та Білорусь. За його словами, в місті поширюються чутки, що за використання VPN можуть затримати, але люди все одно ризикують.
Технології контролю інформації
Експерти з кібербезпеки, яких я консультував для цього матеріалу, пояснюють, що Росія активно впроваджує на окупованих територіях технології глибокої фільтрації трафіку (DPI), аналогічні тим, що використовуються в самій Росії. Це дозволяє відстежувати і блокувати доступ до української інформації навіть через інтернет.
Під час мого останнього відвідування прифронтових територій Донецької області місцеві жителі розповіли, як налаштовують спеціальні антени, спрямовані на українські передавачі в Краматорську та Слов’янську. “Ризикуємо, але без правдивої інформації як жити?” — сказав мені 67-річний Микола з Костянтинівки.
Міжнародна реакція та правові аспекти
Міжнародні організації, включаючи ОБСЄ та “Репортери без кордонів”, регулярно фіксують порушення свободи інформації на окупованих територіях України. Їхні звіти свідчать, що блокування українських медіа є частиною цілеспрямованої стратегії окупаційної влади з ізоляції населення від української інформації.
Українське законодавство передбачає кримінальну відповідальність за перешкоджання роботі ЗМІ, проте реалізувати ці норми на окупованих територіях наразі неможливо. Після деокупації Херсонської області були порушені кримінальні справи проти осіб, причетних до захоплення телекомунікаційної інфраструктури.
Наслідки інформаційної ізоляції
Історія окупованих територій в Україні показує, що інформаційна ізоляція — це перший крок до насильницької інтеграції в російський простір. Десятки разів, спілкуючись з людьми, які змогли виїхати з окупації, я чув одне й те саме: “Коли зникає українське телебачення, починається справжня російська окупація“.
Українській владі та міжнародним партнерам необхідно розробити нові технічні рішення, які дозволять доставляти об’єктивну інформацію жителям окупованих територій. Без доступу до правдивої інформації вони стають заручниками російської пропаганди, яка формує викривлену картину світу і створює ілюзію “нормальності” окупації.
