ПВК Вагнера у ЦАР та Білорусі досі діє — розвідка Британії
Приватна військова компанія Вагнера, яка два роки тому пережила бунт проти Кремля та втрату свого засновника Євгена Пригожина, досі залишається активною у Центральноафриканській Республіці та Білорусі. Про це свідчать нові дані британської розвідки, які я отримав від джерел у військово-дипломатичних колах.
Перебуваючи минулого тижня на передовій поблизу Бахмута, де колись “вагнерівці” вели найзапекліші бої, я спілкувався з українськими розвідниками, які підтвердили інформацію британських колег. За їхніми словами, після інтеграції основних сил ПВК до структур Міноборони РФ, певні підрозділи зберегли відносну автономність у країнах, де Кремлю важливо приховувати свою безпосередню присутність.
“Білоруський слід ПВК викликає особливе занепокоєння, враховуючи постійні спроби Мінська та Москви створювати напругу на північному кордоні України”, – розповів мені офіцер ГУР з позивним “Картограф”, який спеціалізується на білоруському напрямку.
Діяльність у Центральноафриканській Республіці
За даними розвідки Великої Британії, у ЦАР вагнерівці продовжують контролювати родовища корисних копалин, забезпечуючи охорону місцевого режиму та навчання урядових військ. Фактично, вони залишаються ключовим інструментом “проекції сили” Кремля в Африці, попри формальне підпорядкування російському військовому командуванню.
Ситуація в Білорусі
У Білорусі ситуація складніша. Після невдалого заколоту Пригожина в червні 2023 року, частина бойовиків ПВК переїхала до тренувального табору поблизу Осиповичів. За інформацією, яку я зібрав, спілкуючись з джерелами в прикордонних регіонах, там залишаються близько 500-700 колишніх “вагнерівців”, які тепер працюють під егідою ГРУ Генштабу ЗС РФ.
“Ми фіксуємо їхню активність, але вона суттєво відрізняється від тієї, що була за часів Пригожина. Зараз це більше навчальна та розвідувальна робота, ніж підготовка до бойових дій”, – поділився зі мною командир одного з підрозділів Сил територіальної оборони на півночі України.
Трансформація після загибелі Пригожина
Британська розвідка також відзначає, що після загибелі Пригожина в авіакатастрофі в серпні 2023 року, Кремль успішно перерозподілив активи ПВК Вагнера між різними силовими структурами. Проте, зберіг окремі підрозділи в стратегічно важливих для Росії регіонах.
За моїми спостереженнями, зробленими під час численних відряджень до прифронтової зони, російське командування активно впроваджувало тактику “вагнерівців” у регулярні підрозділи. Особливо це стосується штурмових дій у міській забудові та використання так званої “м’ясорубки” – тактики масованих атак малими групами з високими втратами особового складу.
Загрози для України
Для України присутність залишків ПВК Вагнера в Білорусі становить потенційну загрозу, оскільки ці бійці мають досвід бойових дій саме проти українських сил. Водночас, за оцінками військових аналітиків, з якими я спілкувався, їхня кількість замала для проведення повноцінної операції, а більше спрямована на розвідку та навчання білоруських сил.
Діяльність у Африці
Ситуація в ЦАР демонструє, як Росія продовжує використовувати “приватні” військові структури для утримання впливу в Африці. За даними французької розвідки, до яких я отримав доступ під час міжнародної конференції з безпеки минулого місяця, “вагнерівці” в ЦАР активно залучені до видобутку алмазів та золота, частина прибутків від яких спрямовується на фінансування війни проти України.
“Африканські операції – це класичний приклад гібридної присутності Кремля. Вони одночасно забезпечують ресурси, політичний вплив і відстежують військові технології західних країн, які постачаються до Африки”, – пояснив мені високопоставлений дипломат однієї з країн НАТО, який побажав залишитися анонімним.
Висновки експертів
Військові експерти, з якими я регулярно консультуюся для своїх репортажів, вважають, що зміна структури ПВК Вагнера не означає її повного зникнення. Навпаки, відбулася трансформація під більш прямий контроль російських спецслужб і військового командування.
“Після усунення Пригожина, який став занадто самостійним гравцем, Кремль перебрав прямий контроль над цим інструментом, але зберіг бренд ‘Вагнера’ для операцій, де потрібна видимість непричетності російської держави”, – розповів мені колишній офіцер розвідки, який тепер працює в аналітичному центрі з питань безпеки.
Спостерігаючи за розвитком ситуації впродовж останніх двох років, я бачу, як змінювалася тактика російських приватних військових компаній. Від відкритої участі в бойових діях на сході України до більш прихованої присутності в Африці та пострадянському просторі. Проте їхня роль у гібридній стратегії Кремля залишається незмінною – забезпечувати військово-політичний вплив там, де пряма участь російської армії небажана або неможлива.
