Хімічні атаки Росії в Україні: СБУ повідомляє про понад 10 тис. випадків від початку вторгнення
За даними Служби безпеки України, від початку повномасштабного вторгнення російські війська здійснили понад 10 тисяч хімічних атак на українських позиціях. Ця моторошна статистика – ще одне свідчення нехтування Росією міжнародними конвенціями та правилами ведення війни.
Перебуваючи минулого тижня на східному напрямку, я на власні очі бачив наслідки застосування хімічних речовин. Бійці 47-ї механізованої бригади показували мені використані російські снаряди з хімічними компонентами. “Після їхнього застосування виникає різкий біль у легенях, печіння в очах і сильний кашель”, – розповів мені командир підрозділу з позивним “Яструб”.
Задокументовані випадки та заборонені речовини
СБУ задокументувала, що російські війська найчастіше використовують К-51 та РГР – гранати з хлорпікрином і хлорацетофеноном. Ці речовини заборонені Конвенцією про заборону хімічної зброї, підписантом якої, до речі, є сама Росія.
Військові медики повідомляють про сотні випадків отруєння українських військових. Симптоми включають подразнення дихальних шляхів, опіки шкіри, нудоту, запаморочення та, в особливо тяжких випадках, втрату свідомості. За словами начмеда одного з батальйонів, якого я зустрів під Часовим Яром, “ворог систематично застосовує хімічні речовини перед штурмовими діями, щоб ослабити нашу оборону”.
Географія та способи застосування
Найінтенсивніше хімічні атаки відбуваються на Покровському та Курахівському напрямках. “Росіяни скидають хімічні гранати з дронів або застосовують спеціальні снаряди”, – пояснив офіцер із пресцентру оперативно-тактичного угруповання “Хортиця”. Військові змушені швидко евакуювати постраждалих із зони ураження та забезпечувати їх засобами захисту, яких часто бракує.
Міжнародна реакція
Міжнародні експерти з Організації із заборони хімічної зброї висловили серйозне занепокоєння ситуацією, але механізми реагування на такі порушення залишаються недостатньо ефективними. За словами представника МЗС України, якого я цитував у своєму попередньому матеріалі, “ми постійно інформуємо міжнародних партнерів про ці воєнні злочини, але реакція залишається недостатньою”.
Збір доказів
Українська сторона зібрала значну доказову базу щодо застосування хімічних речовин. Зразки ґрунту, фрагменти боєприпасів, медичні висновки та свідчення постраждалих – все це документується для майбутніх міжнародних трибуналів. “Кожен такий випадок – це воєнний злочин, за який доведеться відповідати”, – наголосив представник СБУ.
Адаптація українських захисників
Наші захисники намагаються адаптуватися до цієї загрози. На передових позиціях тепер частіше можна побачити спеціальні протигази та захисні костюми. Військові інженери працюють над покращенням вентиляції в укриттях та бліндажах. Однак це лише часткові рішення проблеми, яка потребує системного міжнародного реагування.
Колишній офіцер хімічних військ, а нині військовий експерт Олексій Савченко пояснив мені, що “більшість хімічних атак росіян спрямовані не на масове ураження, а на деморалізацію, виснаження та витіснення наших бійців з укріплених позицій”. За його словами, це тактична хімічна зброя, застосування якої складно відстежити міжнародним спостерігачам, оскільки вона використовується точково.
Навчання та підготовка
Військове командування України посилило підготовку підрозділів до дій в умовах хімічних атак. Спеціальні навчання, забезпечення захисними засобами та розробка протоколів дій стали пріоритетними завданнями. Як розповів мені офіцер з Командування Сухопутних військ, “ми адаптуємося до всіх викликів, які створює ворог. Але світ має розуміти – Росія переступила ще одну червону лінію”.
Міжнародний контекст та висновки
Досвід українських військових у протидії хімічним атакам вже вивчається партнерами з НАТО. Представники Альянсу визнають, що масштаб застосування хімічних речовин у сучасному конфлікті виявився неочікувано значним, і це потребує перегляду існуючих доктрин та протоколів.
Тим часом, правозахисні організації закликають до створення спеціальної моніторингової місії, яка б фіксувала випадки застосування хімічної зброї та інші воєнні злочини Росії в Україні. Без належного документування та реагування ці факти ризикують залишитися лише статистикою.
Використання хімічних речовин проти українських захисників – це не лише порушення міжнародного права, але й свідчення морального занепаду російської армії, яка готова вдаватися до будь-яких засобів, щоб досягти своїх цілей. Проте, як зазначив один із бійців, з яким я спілкувався на передовій: “Ні хімією, ні будь-чим іншим вони нас не зламають. Ми знаємо, за що воюємо“.
Цей фронтовий досвід протидії хімічним атакам має стати важливим уроком для світової спільноти, яка все ще недооцінює готовність Росії порушувати найфундаментальніші норми міжнародного гуманітарного права.
