Під час своєї останньої поїздки на фронт я спілкувався з бійцями, які між артилерійськими дуелями обговорювали не лише військові плани, але й останні політичні новини. “Максиме, ми тут кров проливаємо, а там, у Брюсселі, нам знову дорікають реформами. Як це розуміти?” – запитав мене командир артилерійського підрозділу, гортаючи новини на телефоні.
Це питання відображає ширшу проблему, з якою стикається Україна сьогодні – балансування між веденням війни та впровадженням реформ, яких вимагає Європейський Союз у процесі нашої інтеграції.
Минулого тижня Єврокомісія оприлюднила черговий звіт щодо прогресу України у виконанні умов для продовження переговорів про вступ. Документ містить чіткі сигнали: реформи сповільнюються, а деякі зобов’язання виконуються лише формально.
Що вимагає Брюссель і чому зараз
У своїх численних репортажах з Брюсселя я неодноразово чув від європейських посадовців: “Саме під час війни Україна має демонструвати, що вона справді європейська держава”. Парадоксально, але саме зараз, коли наші ресурси спрямовані на оборону, ЄС найбільше наполягає на реформах.
Ключові вимоги залишаються незмінними: боротьба з корупцією, реформа судової системи, демонополізація економіки та зміцнення антиолігархічного законодавства.
“Україна мусить розуміти, що членство в ЄС – це не політичний подарунок за героїчний спротив, а результат системних трансформацій,” – пояснив мені високопоставлений дипломат ЄС під час нашої зустрічі в Брюсселі минулого місяця.
З власного досвіду висвітлення конфліктів можу сказати: війна часто стає каталізатором змін. Під час поїздок на відбудовані території на Харківщині я бачив, як місцеві громади створювали нові, більш прозорі механізми самоврядування – і це працювало ефективніше, ніж довоєнні корумповані схеми.
Реформаторський фронт під вогнем
Перебуваючи тиждень тому в Запорізькій області, я став свідком дискусії між військовими та представниками місцевої влади. Вони обговорювали, як впроваджувати антикорупційні механізми при закупівлі критично важливих товарів для фронту.
“Ми хочемо працювати чесно, але коли снаряди летять над головами, процедури ЄС здаються занадто бюрократичними,” – зауважив мер одного з прифронтових міст.
І дійсно, за останніми даними Transparency International, Україна дещо погіршила свої позиції в рейтингу сприйняття корупції – вперше з початку повномасштабної війни. Це сигнал, який у Брюсселі не можуть ігнорувати.
“Проблема в тому, що військова ситуація створює ідеальне виправдання для гальмування реформ,” – поділився зі мною джерело в антикорупційних органах. “Частина політиків використовує війну як прикриття для збереження старих схем”.
Ціна реформаторських зволікань
Під час нещодавньої конференції в Києві, яку я відвідав між відрядженнями, представник Єврокомісії прямо заявив: “Фінансова підтримка України напряму залежить від темпу реформ”. За оцінками експертів, ЄС може заморозити до 30% фінансової допомоги, якщо Україна не виконає ключові вимоги до кінця року.
Перебуваючи на економічно вразливих територіях Дніпропетровщини, я спостерігав, як місцеві підприємці намагаються адаптуватися до нових умов, впроваджуючи європейські стандарти навіть під загрозою ракетних ударів.
“Ми розуміємо, що війна колись закінчиться, а наша конкурентоспроможність на європейському ринку залежить від того, наскільки ми відповідаємо стандартам ЄС вже зараз,” – розповів мені власник металообробного підприємства в Кривому Розі.
Геополітичний контекст тиску
За лаштунками дипломатичного тиску ЄС стоять і більш прагматичні міркування. Мої джерела в дипломатичних колах Брюсселя підтверджують: Євросоюз стурбований перспективою інтеграції країни, яка все ще потребує глибоких структурних змін.
“ЄС вже має достатньо власних проблем, щоб додавати ще одну проблемну державу,” – відверто сказав мені один з європейських дипломатів під час неформальної розмови.
Водночас, перебуваючи на міжнародних переговорах у Варшаві минулого тижня, я чув і протилежну думку: “Надто жорсткий тиск на Україну під час війни може бути контрпродуктивним і грати на руку Росії, яка прагне демотивувати українське суспільство”.
Українська реальність і європейські очікування
Висвітлюючи ситуацію в різних регіонах України, я бачу глибокий контраст між теоретичними вимогами ЄС і реальністю воєнного часу.
В Одеській області місцеві судді розповідали мені про неможливість повноцінного проведення судової реформи, коли частина будівель суду використовується як укриття, а деякі судді мобілізовані або переміщені.
“Ми розуміємо важливість реформ, але ЄС має враховувати наші реалії,” – зауважив голова одного з місцевих судів.
Баланс між війною і реформами
Аналізуючи ситуацію як військовий кореспондент, що бачив багато конфліктів, можу стверджувати: війна не має бути виправданням для гальмування змін, але й вимоги мають бути реалістичними.
Під час зустрічі з представниками бізнесу та громадянського суспільства в Києві минулого місяця я почув важливу думку: “Наші воїни захищають не просто територію, а можливість побудувати в Україні нову систему – європейську, справедливу, без корупції”.
І це, мабуть, найточніше відображає суть питання. Війна і реформи – це не взаємовиключні процеси, а радше дві сторони боротьби за майбутнє України.
Що поставлено на карту
В кінцевому підсумку, на карту поставлено не просто фінансову допомогу чи формальне членство в ЄС. Йдеться про фундаментальний вибір шляху розвитку України.
За моїми спостереженнями з численних поїздок країною, більшість українців розуміють необхідність реформ незалежно від вимог ЄС. Однак війна створює унікальний контекст, який потребує гнучкого підходу з обох сторін.
“Ми не просимо знижок чи поблажок, лише розуміння наших особливих обставин,” – підсумував один з урядовців під час нашої зустрічі минулого тижня.
Європейському Союзу, зі свого боку, важливо знайти баланс між принциповістю щодо стандартів і прагматичним розумінням викликів воєнного часу. Інакше тиск може перетворитися з інструменту стимулювання реформ на фактор розчарування, чого Україна не може собі дозволити в нинішніх умовах.
