Павло Гудімов: мистецтво як провокація
У мистецькому середовищі Львова та всієї України Павло Гудімов давно став знаковою фігурою. Музикант, куратор, засновник арт-центру “Я Галерея” — його діяльність охоплює різні культурні сфери, поєднуючи традиції з сучасними тенденціями. Під час нашої зустрічі у затишній львівській кав’ярні, де аромат свіжозвареної кави переплітається з атмосферою вузьких вуличок старого міста, ми говорили про мистецтво як провокацію, культурний код Львова та відкриття нових талантів.
“Справжнє мистецтво завжди має елемент провокації, воно змушує замислитись, вийти за межі комфорту”, — розпочинає Павло, відпиваючи каву з філіжанки. — “Але провокація не заради епатажу, а заради діалогу з глядачем”. Його очі, що відображають спокій та водночас внутрішню напругу творця, свідчать про глибоке розуміння культурних процесів.
За більш ніж десять років кураторської діяльності Гудімов відкрив десятки мистецьких проєктів, об’єднуючи в експозиціях різні покоління художників. “Мені цікаво бачити, як взаємодіють традиції та інновації, як молоді митці переосмислюють культурну спадщину”, — розповідає він, проводячи рукою по столу, ніби окреслюючи невидиму виставкову залу.
Львів як культурний космос
Львів для Павла — не просто рідне місто, а культурний космос, що постійно надихає. “Коли ходиш вуличками Львова, відчуваєш, як століття нашаровуються одне на одне. Тут є особлива енергетика, яка підживлює творчість”, — говорить Гудімов з теплою посмішкою. Ця любов до рідного міста відчувається і в його проєктах, де львівський культурний код часто стає відправною точкою для мистецьких роздумів.
Молоде покоління митців
Особливу увагу в нашій розмові Павло приділив молодим українським митцям. “Сьогодні маємо неймовірно талановите покоління, яке не боїться експериментувати і говорити про складні речі через мистецтво”, — каже він. — “Наше завдання — створити для них платформу, де вони зможуть бути почутими”.
На питання про виклики сучасного українського мистецтва Гудімов відповідає виважено: “Ми все ще долаємо комплекс провінційності, вчимося говорити власним голосом, а не повторювати західні тренди. І це, мабуть, найважливіший процес — віднайти унікальну українську ідентичність у глобальному контексті”.
Мистецтво як цілісність
Як людина, що займається одночасно музикою та візуальним мистецтвом, Павло бачить культуру цілісно. “Всі види мистецтва переплітаються, впливають одне на одного. Інколи музичний ритм народжує візуальний образ, а інколи картина звучить мелодією”, — ділиться він своїми спостереженнями.
Цікаво, що в епоху цифрових технологій Гудімов залишається прихильником живого контакту з мистецтвом. “Жодна найдосконаліша репродукція не передасть енергетику оригіналу. Потрібно приходити в галереї, дивитися, відчувати, взаємодіяти з творами мистецтва”, — переконаний він.
Майбутні проєкти
Наприкінці розмови Павло згадує про свої плани: “Готуємо новий проєкт, який поєднає класичну українську графіку з сучасними медіа. Хочеться показати, що традиція не статична, вона жива і постійно розвивається”. Його очі світяться ентузіазмом, коли він розповідає про майбутні виставки.
Роль мистецтва у складні часи
Прощаючись, ми обговорюємо роль мистецтва у складні часи. “Мистецтво — це завжди діалог про найважливіше. Сьогодні, коли країна проходить через випробування, культура стає не просто розвагою, а способом осмислення реальності, пошуком відповідей на складні запитання”, — підсумовує Павло Гудімов.
Залишаючи кав’ярню, я думаю про те, наскільки важливими є такі люди для української культури — мислителі, творці, натхненники, які бачать у мистецтві не лише естетичне задоволення, але й інструмент суспільних змін та особистісного розвитку. І в цьому, мабуть, полягає справжня провокація — змусити нас побачити себе і світ по-новому.
