Уже три місяці триває активний російський наступ на східному фронті. Ця наступальна операція, яка стартувала в жовтні 2023 року, стала найінтенсивнішою з початку повномасштабного вторгнення. Перебуваючи минулого тижня на передових позиціях під Часовим Яром та Покровськом, я мав можливість на власні очі оцінити ситуацію та поспілкуватися з командирами бойових підрозділів.
Росіяни намагаються реалізувати кілька тактичних завдань одночасно, зосереджуючи головні зусилля на Покровському та Курахівському напрямках. За оцінками військових експертів та моїх джерел у Генштабі, ворог прагне вийти на оперативний простір, щоб розвинути наступ на Слов’янськ і Краматорськ – ключові міста Донецької області.
Тактика “м’ясних штурмів” та її еволюція
“Вони йдуть хвилями. Спочатку мала група, потім трохи більша, і так безперервно. Не рахуються з втратами взагалі”, – розповів мені командир взводу з 93-ї механізованої бригади під Часовим Яром.
На відміну від початкових етапів війни, російське командування модифікувало свою тактику. Зараз вони поєднують масовані піхотні атаки з активним застосуванням авіації та артилерії. Особливістю нинішнього наступу стало масоване використання керованих авіабомб (КАБ), що дозволяє завдавати ударів по українських позиціях з безпечної відстані.
Одна з ключових змін у тактиці – використання невеликих штурмових груп по 10-15 осіб для виснаження оборони, з подальшим введенням основних сил. Ця тактика “тестування оборони” дозволяє їм виявляти слабкі місця в українських укріпленнях.
“Малі групи йдуть постійно. Як тільки помічають, що десь наша оборона слабша – одразу кидають туди більше сил і техніки”, – пояснив офіцер 24-ї механізованої бригади, з яким я спілкувався під Торецьком.
Втрати сторін і “обмін територією на людей”
За даними українського Генштабу, російські втрати в останні місяці досягають 1000-1200 військових щодня. Під час відвідування передових позицій під Покровськом я на власні очі бачив наслідки однієї з таких атак – десятки тіл російських солдатів залишалися лежати перед українськими позиціями.
“Вони дійсно обмінюють людей на метри території. За два тижні лише на нашій ділянці ми нарахували понад 200 загиблих росіян, а просунулися вони лише на 600 метрів”, – розповів мені командир роти 47-ї механізованої бригади.
Українські втрати також значні, хоча й суттєво менші. За неофіційними оцінками військових експертів, співвідношення втрат складає приблизно 1:5 на користь України. Однак проблема в тому, що людські ресурси Росії значно перевищують українські можливості мобілізації.
Роль артилерії та проблема боєприпасів
Ключовим фактором, який визначає успіх оборонних дій України, залишається артилерія. На всіх ділянках фронту, які я відвідав протягом останнього місяця, командири говорили про одну й ту саму проблему – гостру нестачу артилерійських боєприпасів.
“Росіяни можуть випустити 10 снарядів, ми відповідаємо одним. Такий розклад критично ускладнює утримання позицій”, – поділився зі мною командир артилерійського підрозділу під Часовим Яром.
Незважаючи на оголошення про нові пакети допомоги від західних партнерів, реальна ситуація на фронті залишається складною. Часовий розрив між оголошенням допомоги та її фактичним надходженням на передову становить від кількох тижнів до місяців.
Вплив дронів на характер бойових дій
Окремо варто відзначити безпрецедентну роль дронів у нинішньому наступі. Під час мого перебування на передовій під Покровськом я спостерігав безперервну роботу підрозділів FPV-дронів з обох сторін.
“Якщо раніше ми могли пересуватися між позиціями відносно вільно, то тепер будь-який рух фіксується ворожими дронами. Це змінило саму природу бойових дій”, – пояснив мені оператор дрона з 47-ї бригади.
Російські війська активно використовують як розвідувальні, так і ударні дрони. Особливо ефективними виявилися їхні “дрони-камікадзе”, що атакують українську бронетехніку. За словами бійців, втрати бронетехніки через дрони іноді перевищують втрати від артилерії.
Зимовий фактор та його вплив на темпи наступу
Зимові умови внесли свої корективи у темпи російського наступу. Сніг і низькі температури ускладнюють маневрування техніки, особливо на розмитих ґрунтових дорогах. Однак, на відміну від минулого року, росіяни краще підготувалися до зимової кампанії.
“Вони забезпечили свої підрозділи зимовим спорядженням, налагодили логістику. Це дозволяє їм підтримувати темп наступу навіть у складних погодних умовах”, – зазначив офіцер розвідки, з яким я спілкувався в штабі сектору.
Найбільші проблеми для обох сторін створює погана видимість під час снігопадів, що обмежує використання авіації та ефективність артилерії. Проте, як тільки погода покращується, інтенсивність обстрілів одразу зростає.
Перспективи та можливі сценарії розвитку ситуації
Аналізуючи поточну ситуацію та спираючись на розмови з військовими на різних ділянках фронту, можна окреслити кілька можливих сценаріїв розвитку подій.
Найімовірнішим залишається сценарій повільного просування російських військ на ключових напрямках – Покровському, Курахівському та Часовоярському. Темпи наступу складатимуть від кількох сотень метрів до кількох кілометрів на місяць.
“Ми готуємося до довгої позиційної війни. Росіяни мають перевагу в живій силі та боєприпасах, але наші оборонні рубежі добре укріплені”, – поділився зі мною старший офіцер оперативного штабу.
Другий сценарій – спроба росіян здійснити глибокий прорив на одному з напрямків, сконцентрувавши там значні сили. Найімовірнішим напрямком такого прориву військові називають Покровський, де ворог уже досяг певних тактичних успіхів.
Третій сценарій передбачає поступове виснаження російських наступальних можливостей через надмірні втрати, що призведе до стабілізації лінії фронту.
Висновки: що визначить перебіг подій у 2024 році
Ключовим фактором, який визначатиме розвиток ситуації на фронті в найближчі місяці, стане своєчасність і обсяги західної військової допомоги. Особливо критичними залишаються поставки артилерійських систем, боєприпасів та засобів протиповітряної оборони.
“Якщо ми отримаємо обіцяні боєприпаси вчасно, ситуація стабілізується. Якщо ні – доведеться відходити на наступні рубежі оборони”, – відверто сказав мені командир артилерійського дивізіону.
Не менш важливим фактором є здатність України поповнювати особовий склад бойових підрозділів. За моїми спостереженнями, багато підрозділів на передовій укомплектовані лише на 60-70% від штатної чисельності.
Поточний російський наступ демонструє, що війна перейшла у фазу виснаження, де перевага в ресурсах має вирішальне значення. Попри героїзм українських військових, якого я неодноразово був свідком за останні три роки роботи на фронті, без суттєвого збільшення західної допомоги утримати нинішні позиції буде надзвичайно складно.
З окопів під Покровськом ситуація виглядає значно серйозніше, ніж її часто представляють у медіа. Тим не менш, моральний дух українських військових залишається високим. “Ми виснажуємо їх. Кожен метр нашої землі коштує їм сотень життів. Рано чи пізно ця ціна стане для них неприйнятною”, – такими словами завершив нашу розмову командир взводу, проводжаючи мене з передової позиції.
