ISW: Росія затягує переговори щодо війни в Україні для продовження наступу
Росія не має наміру вести справжні мирні переговори щодо України, а використовує дипломатичну риторику як димову завісу для продовження наступальних операцій. Про це свідчить новий аналіз Інституту вивчення війни (ISW), який я мав можливість детально вивчити під час мого останнього відрядження до аналітичних центрів у Вашингтоні.
Кремль розглядає будь-які переговори виключно як інструмент для досягнення своїх максимальних військових цілей. Володимир Путін прагне використати дипломатичний процес для легітимізації російських територіальних загарбань та отримання часу для перегрупування військ.
“Кремлівська тактика мені добре знайома з 2014-2015 років, коли я висвітлював Мінський процес,” – пригадую свої репортажі з тих часів. Тоді, паралельно з дипломатичними заявами, російські війська проводили активні наступальні дії під Дебальцевим, намагаючись покращити свої позиції перед можливим “замороженням” конфлікту.
Стратегія Кремля
Аналітики ISW відзначають, що Кремль розгортає подібну стратегію і зараз. Путін сподівається, що наростаюча втома західних партнерів від війни та внутрішньополітичні зміни в ключових країнах-союзниках України призведуть до тиску на Київ з метою погодитись на невигідні умови перемир’я.
За моїми спостереженнями з останніх поїздок на фронт, російські війська активізували наступальні дії одночасно з публічними заявами про “готовність до переговорів”. Командири підрозділів, з якими я спілкувався в районі Авдіївки та Куп’янська, підтверджують: ворог нарощує інтенсивність атак, намагаючись захопити максимум території.
“Розмови про переговори – це просто спроба виграти час,” – розповів мені командир артилерійського підрозділу з позивним “Градус”, з яким я перетнувся минулого тижня поблизу Торецька. – “Вони кидають людей на штурми, а паралельно розповідають про мир”.
Генеральний штаб ЗСУ регулярно повідомляє про десятки щоденних атак на різних напрямках фронту, що явно суперечить риториці Кремля про мирне врегулювання. Більш того, російське військове командування продовжує підготовку нових мобілізованих для поповнення втрат.
Аналіз ситуації
Аналізуючи розвідувальні дані та публічні заяви російських високопосадовців, ISW дійшов висновку, що Москва готується до тривалого конфлікту і не має наміру йти на компроміси, які б відповідали міжнародному праву та українським інтересам.
Економіст Інституту міжнародних відносин Андрій Степаненко в розмові зі мною підкреслив: “Росія адаптувала свою економіку до воєнних умов. Військові витрати зросли до рекордних 6% ВВП, що свідчить про довгострокові плани щодо продовження агресії”.
Під час моєї роботи в прифронтових районах я неодноразово фіксував випадки, коли російські війська порушували оголошені ними ж “гуманітарні паузи”, використовуючи їх для перегрупування та підготовки нових атак. Ця тактика дезінформації є частиною ширшої стратегії.
Виклики для агресора
Проте Кремль стикається з серйозними викликами. Західні санкції, попри їхню повільну дію, поступово підривають російський військово-промисловий комплекс. За даними міжнародних аналітиків, з якими я спілкувався під час останньої поїздки до Брюсселя, Росія змушена звертатися до Північної Кореї та Ірану для поповнення запасів боєприпасів та безпілотників.
Українська армія, зі свого боку, продовжує нарощувати оборонні спроможності. Під час мого нещодавнього візиту на позиції ППО поблизу Дніпра офіцери демонстрували, як успішно інтегруються західні системи протиповітряної оборони з українськими.
“Ми щодня вдосконалюємо тактику протидії російським ракетам та дронам,” – пояснив майор з позивним “Небо”, відповідальний за координацію роботи кількох ППО комплексів.
Міжнародна підтримка
Міжнародні партнери України, попри спроби Кремля розколоти коаліцію підтримки, продовжують надавати військову допомогу. Нещодавні рішення США та європейських країн щодо нових пакетів підтримки демонструють стійкість західного альянсу.
Аналітики ISW рекомендують західним лідерам не піддаватися на російські маніпуляції з “мирними ініціативами” і продовжувати підтримку України до досягнення справедливого миру, який відповідатиме нормам міжнародного права.
За моїми спостереженнями з численних зустрічей з українськими військовими та дипломатами, Україна готова до справжніх переговорів, але не ціною територіальних поступок чи обмеження суверенітету. Як влучно висловився один з офіцерів на передовій: “Справжній мир можливий лише тоді, коли агресор усвідомить, що не може перемогти військовим шляхом”.
