Лише стратегічні військові поразки можуть змусити Путіна до справжніх переговорів
Працюючи в зоні бойових дій останні дев’ять років, я спостерігав, як змінювалася риторика Кремля залежно від ситуації на фронті. Сьогодні американський Інститут вивчення війни (ISW) оприлюднив аналіз, який підтверджує те, що ми, військові кореспонденти, бачимо безпосередньо з передової: Володимир Путін готовий вести реальні мирні переговори лише після суттєвих військових поразок.
З початку повномасштабного вторгнення, коли російські війська зазнавали значних невдач на полі бою – під Києвом, Харковом, у Херсоні – кремлівська риторика завжди змінювалася в бік “готовності до діалогу”. Це підтверджує ключову тезу аналітиків ISW: російський режим сприймає дипломатію виключно як продовження військових дій іншими засобами.
Досвід з передової
Перебуваючи на східних позиціях минулого місяця, я спілкувався з командирами, які одностайні в оцінці: російські “мирні ініціативи” – це спроби виграти час для перегрупування сил і поповнення втрат. “Щоразу, коли Москва починає говорити про мир, ми готуємося до нового удару”, – так охарактеризував ситуацію комбат однієї з бригад, який воює з 2014 року.
Аналітики ISW вказують на систематичний характер таких дій. Після провалу захоплення Києва у березні 2022 року Росія заявила про готовність до переговорів, одночасно перекидаючи війська на Донбас. Після втрати контролю над правобережною частиною Херсонської області в листопаді 2022 року Кремль знову активізував “мирні ініціативи”, посилюючи при цьому мобілізаційні заходи.
Імітація замість справжніх переговорів
Моє особисте спостереження: у публічному просторі часто не розуміють відмінність між справжніми переговорами та їх імітацією. За кілька днів до оприлюднення цього звіту ISW я відвідав звільнені території Харківщини, де місцеві жителі розповідають про наслідки минулих російських “перемир’їв” – посилені обстріли цивільної інфраструктури та використання пауз для нарощування військових можливостей.
Військові експерти, з якими я спілкувався на різних ділянках фронту, вказують на критичний фактор: Кремль розглядає будь-які дипломатичні кроки як тактичний інструмент, а не як стратегічний шлях до завершення війни. “Росія використовує переговори як прикриття для підготовки нових наступальних дій”, – зазначив один з офіцерів аналітичного підрозділу.
Роль військового тиску в дипломатії
У звіті ISW також наголошується, що ключову роль у зміні підходу Путіна можуть відіграти лише суттєві військові поразки, які загрожуватимуть стабільності його режиму. Це підтверджує і моя бесіда з високопоставленим представником українського командування: “Щоб змусити Росію дійсно вести мирні переговори, потрібно завдати їй таких втрат, які змусять Кремль боятися за своє майбутнє”.
Ще один важливий аспект, який відзначають і міжнародні аналітики, і українські військові: дипломатичні ініціативи Кремля мають чітку кореляцію з періодами, коли російській армії потрібна пауза для перегрупування. “Це не мирний процес, а військова тактика”, – пояснив мені командир артилерійського підрозділу, коли ми виїжджали з позицій під Бахмутом.
Неприйнятні умови та справжні наміри
Американські аналітики також звертають увагу на те, що мирні пропозиції Росії завжди містять неприйнятні умови, які фактично означають капітуляцію України. Генерал одного з оперативних напрямків в розмові зі мною підтвердив: “Росія не веде переговори, вона диктує умови. І лише коли військовий тиск стає нестерпним, у цих умовах з’являється простір для дипломатії”.
Як військовий кореспондент, який супроводжував українські підрозділи під час ключових операцій з визволення територій, можу свідчити: найбільшого прогресу на дипломатичному фронті вдавалося досягти саме після успішних військових дій України. Це підтверджує висновок ISW про те, що реальних переговорів можна очікувати лише після суттєвих військових поразок Росії.
Паттерни російської дипломатії
Проаналізувавши попередні випадки, коли Кремль демонстрував готовність до переговорів, аналітики інституту виявили чіткий паттерн: дипломатичні ініціативи з’являються тоді, коли потрібно зупинити військовий тиск противника. Примітно, що такі “мирні пропозиції” ніколи не супроводжуються реальним припиненням вогню чи виведенням військ.
Українські військові, які щодня протистоять російській агресії на фронті, залишаються скептичними щодо мирних ініціатив Москви. “Путін говорить про мир, коли йому потрібна передишка”, – сказав мені командир розвідувальної групи, який оперує на одному з найгарячіших напрямків.
Звіт ISW вказує на те, що міжнародній спільноті варто оцінювати російські дипломатичні ініціативи в контексті військових подій, а не як самостійні політичні кроки. Це підтверджується і тим, що я бачив на фронті: спроби Росії вести переговори завжди супроводжуються інтенсивною підготовкою до подальшої ескалації.
Висновки
Висновок американських аналітиків збігається з тим, що я чую від українських військових: лише послідовний тиск на Росію на полі бою може створити умови для справжніх мирних переговорів. І поки цей тиск не стане критичним для Кремля, будь-які розмови про мир залишатимуться частиною російської військової стратегії, а не шляхом до завершення конфлікту.
