Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію щодо України
Генеральна Асамблея ООН прийняла чергову резолюцію, яка засуджує російську агресію проти України та вимагає негайного виведення всіх окупаційних військ з української території. Документ підтримали 143 країни-члени організації, що свідчить про потужну міжнародну підтримку територіальної цілісності України.
Як військовий кореспондент, який висвітлює події на сході України з 2014 року, я бачив, як міжнародна риторика поступово трансформувалася від “глибокої стурбованості” до конкретних дій. Ця резолюція ООН – черговий доказ консолідації світової спільноти навколо українського питання.
“Коли я був під Волновахою у 2015-му, місцеві жителі запитували: де ООН? Де світ? Сьогодні відповідь чіткіша, хоч і запізніла,” – згадую свої репортажі з прифронтової зони.
Ключові вимоги резолюції
Резолюція містить кілька ключових вимог: визнання територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах, забезпечення гуманітарного доступу до окупованих територій, звільнення всіх незаконно утримуваних українців та притягнення до відповідальності винних у воєнних злочинах.
Офіційний Київ привітав рішення Генасамблеї. Президент Зеленський у своєму виступі наголосив: “Кожна така резолюція – це цеглина у стіні міжнародної підтримки, яка наближає справедливий мир”.
За даними Управління Верховного комісара ООН з прав людини, з початку повномасштабного вторгнення задокументовано понад 10 тисяч загиблих цивільних. Реальні цифри, за оцінками експертів, значно вищі.
Реакція військових та міжнародної спільноти
На фронті, де я провів останні два тижні, українські військові сприймають міжнародні резолюції стримано. “Добре, що світ з нами, але ворога зупиняють не папери, а зброя,” – поділився зі мною командир артилерійського підрозділу на Донеччині.
Генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш підкреслив, що ця резолюція – чіткий сигнал: “Міжнародне право не може бути вибірковим. Принципи територіальної цілісності стосуються всіх держав”.
Показово, що серед країн, які утримались при голосуванні, – традиційні партнери Росії: Китай, Індія, Іран та деякі держави Африки. Проти резолюції проголосували лише Росія, Білорусь, Північна Корея, Сирія, Еритрея та Нікарагуа.
Аналіз експертів
Аналітики Інституту вивчення війни (ISW) зазначають, що дипломатична ізоляція Росії посилюється, хоча й повільніше, ніж хотілося б. “Резолюції ООН формують правову базу для майбутніх репарацій та трибуналу, але не мають прямого впливу на поле бою,” – йдеться в їхньому звіті.
Представник України при ООН наголосив на важливості практичної імплементації резолюції: “Нам потрібна не лише солідарність на папері, а реальна допомога у відсічі агресору”.
Військові експерти, з якими я спілкувався на східному фронті, вважають, що реальний вплив таких документів відчутний у середньостроковій перспективі – через санкційний тиск, військову допомогу та дипломатичну ізоляцію агресора.
Гуманітарна ситуація та військова допомога
Минулого тижня поблизу Часового Яру я бачив, як працюють системи Himars, надані західними партнерами. Ця зброя – конкретний результат міжнародної підтримки, значно дієвіший за резолюції.
Особливу увагу в документі ООН приділено гуманітарній ситуації. Резолюція вимагає забезпечити безперешкодний доступ міжнародних організацій на окуповані території.
“Кожен день війни – це десятки загиблих українців. Резолюції важливі, але нам потрібні дії тут і зараз,” – розповів мені волонтер, який доправляє допомогу у прифронтові райони Запорізької області.
Посилення відповідальності за воєнні злочини
Цікаво, що цьогорічна резолюція містить жорсткіші формулювання щодо відповідальності Росії за порушення міжнародного гуманітарного права. Це відображає зростаюче розуміння масштабів воєнних злочинів, скоєних на українській території.
За даними Офісу Генерального прокурора України, вже розпочато розслідування понад 100 тисяч епізодів воєнних злочинів. Це катування, вбивства цивільних, цілеспрямовані обстріли критичної інфраструктури.
Під час моєї останньої поїздки до Харкова я на власні очі бачив наслідки обстрілів житлових кварталів. Тотальне знищення цивільної інфраструктури стало візитівкою цієї війни.
Шлях до справедливого миру
“Коли ракета влучила в наш будинок, ми три години витягали сусідів з-під завалів. Хочеться вірити, що колись винні відповідатимуть за це перед судом,” – розповіла мені Олена, мешканка Харківського району.
Світова спільнота поступово усвідомлює, що російська агресія – це не локальний конфлікт, а системний виклик міжнародному порядку. Безкарність агресора в Україні заохочуватиме подібні дії в інших регіонах.
У цьому контексті кожна резолюція ООН – це не просто дипломатичний документ, а цеглина у фундаменті майбутнього справедливого миру та відповідальності за воєнні злочини.
Майбутній трибунал
Наступним кроком має стати створення спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України. Ця ініціатива вже знайшла підтримку у Європарламенті та парламентах багатьох країн.
Тим часом на передовій українські захисники кажуть, що найкраща резолюція – це перемога на полі бою. І хоча міжнародна дипломатична підтримка важлива, вирішальними залишаються боєздатність армії та єдність нації перед обличчям агресора.
