Доки українські захисники стримують ворога на фронті, в Вашингтоні готується нова сторінка американської зовнішньої політики. За останні тижні спостерігається цікава трансформація риторики новообраного президента США Дональда Трампа щодо російсько-української війни.
Протягом передвиборчої кампанії Трамп неодноразово заявляв про здатність “за 24 години” завершити війну, що викликало тривогу серед українських експертів та військових аналітиків. Однак після перемоги на виборах його риторика почала набувати нових відтінків.
Працюючи над цим матеріалом, я спілкувався з джерелами, наближеними до дипломатичних кіл США. За їхніми словами, команда Трампа активно формує стратегію щодо російсько-української війни, яка може суттєво відрізнятися від передвиборчих гасел.
“Трамп – перш за все бізнесмен і прагматик. Він розуміє цінність сильної позиції в переговорах”, – зазначив мій співрозмовник з аналітичного центру у Вашингтоні, який попросив не називати його ім’я через неофіційний характер коментаря.
Під час численних поїздок на фронт я неодноразово чув від українських військових одне й те ж запитання: “Що буде після приходу Трампа?” Зараз можна спробувати дати на нього обережну відповідь.
Нові призначення як сигнал
Найвагомішим індикатором можливих змін стали кадрові призначення Трампа. Номінація Марко Рубіо на посаду держсекретаря є особливо значущою. Сенатор від Флориди відомий своєю жорсткою позицією щодо Росії та неодноразово критикував путінський режим.
“Рубіо – яструб у питаннях зовнішньої політики. Його призначення на ключову дипломатичну посаду свідчить про формування команди, яка навряд чи піде на односторонні поступки Кремлю”, – пояснив мені колишній високопосадовець Держдепартаменту США під час нашої розмови минулого тижня.
Не менш показовим є призначення Майка Волтца на посаду радника з національної безпеки. Волтц, колишній “зелений берет” і конгресмен, відвідував Україну у 2022 році після початку повномасштабного вторгнення. Він послідовно виступав за підтримку України та чітко розумів природу російської агресії.
Економічний фактор у політиці Трампа
Перебуваючи на сході України у 2015-2016 роках, я бачив, як російська тактика економічної війни поєднувалася з військовою агресією. Трамп, схоже, готується застосувати подібний підхід, але в зворотному напрямку.
Економічний тиск на Росію може стати центральним елементом нової стратегії США. Майкл Манс, потенційний кандидат на посаду в адміністрації Трампа, нещодавно заявив про можливість посилення санкцій проти російського енергетичного сектора.
“Нафта і газ – це киснева маска для путінського режиму. Відрізати цей потік – означає суттєво підірвати його здатність продовжувати війну”, – підкреслив у розмові зі мною американський економіст, який спеціалізується на російській економіці.
Варто зазначити, що саме економічні важелі впливу є “коником” Трампа. Його попередня адміністрація запровадила значні санкції проти “Північного потоку-2” та інших російських проєктів. Є підстави вважати, що цей напрямок буде посилено.
Зброя як інструмент впливу
Під час моїх репортажів з передової я неодноразово переконувався: своєчасна поставка зброї є критично важливою для українських захисників. Попри передвиборчу риторику, є ознаки того, що адміністрація Трампа продовжить військову підтримку України, хоча й можливо в іншому форматі.
“У Трампа є розуміння, що сильна Україна – це кращий аргумент у будь-яких переговорах з Путіним”, – пояснив мені високопоставлений європейський дипломат під час нещодавньої конференції з питань безпеки.
Конгресмен-республіканець Майк Тернер, який може обійняти важливу посаду в новій адміністрації, минулого тижня наголосив на необхідності забезпечити Україну засобами протиповітряної оборони. Це свідчить про те, що позиція республіканців не є монолітною і всередині партії залишаються впливові прихильники підтримки України.
Стратегія “мир через силу”
Аналізуючи заяви людей з оточення Трампа, можна помітити формування стратегії “мир через силу”. Цей підхід передбачає не просто припинення вогню будь-якою ціною, а досягнення стабільного миру через створення умов, за яких Росія змушена буде піти на реальні поступки.
“Трамп добре розуміє, що будь-яка угода, яка не враховує інтереси України, буде нестабільною і призведе до нової ескалації в майбутньому”, – зазначив у конфіденційній розмові радник одного з впливових республіканських сенаторів.
З власного досвіду висвітлення російсько-української війни з 2014 року можу сказати: Путін розуміє лише мову сили. Кожна поступка сприймається ним як слабкість і стає стимулом для подальшої агресії.
Можливі сценарії розвитку
На основі аналізу ситуації та численних розмов з експертами та дипломатами, можу окреслити три можливі сценарії розвитку політики Трампа щодо Росії:
1. Прагматичний тиск: Посилення економічних санкцій у поєднанні з продовженням військової підтримки України для створення сильної переговорної позиції.
2. Нова архітектура безпеки: Спроба залучити Китай та інших глобальних гравців до формування нової системи безпеки, яка обмежить агресивні дії Росії.
3. Особиста дипломатія: Прямі переговори Трампа з Путіним, але з позиції сили, з чіткими “червоними лініями” та умовами.
“Трамп шукатиме історичну угоду, яка змінить геополітичний ландшафт і закріпить його спадщину. Але не варто очікувати, що це буде за рахунок України”, – підкреслив американський політолог, з яким я спілкувався минулого тижня.
Що це означає для України
Перебуваючи в різних точках фронту від Харкова до Запоріжжя, я постійно спостерігаю неймовірну стійкість українських воїнів. Саме ця стійкість буде ключовим фактором у будь-яких майбутніх сценаріях.
Україні важливо зберігати боєздатність своїх збройних сил, продовжувати реформи та зміцнювати міжнародні альянси. Особливо критичними стають відносини з європейськими партнерами, які можуть компенсувати можливі коливання в американській підтримці.
“Сила України – у її здатності адаптуватися. Це стосується як військової тактики, так і дипломатії”, – наголосив один з високопоставлених офіцерів ЗСУ під час моєї останньої поїздки на передову.
Висновок
Зміни в політиці Трампа щодо Росії, які починають проявлятися після виборів, свідчать про можливий прагматичний підхід, орієнтований на результат. Це може стати неприємним сюрпризом для Путіна, який, можливо, очікував на більш поступливу позицію.
Як показує мій багаторічний досвід висвітлення цієї війни, реальна політика часто суттєво відрізняється від передвиборчої риторики. І хоча невизначеність зберігається, є обґрунтовані підстави вважати, що адміністрація Трампа формує стратегію, яка не буде подарунком для Кремля.
Остаточні контури цієї політики стануть зрозумілими після інавгурації, але вже зараз можна сказати: зміни наближаються, і вони можуть виявитися не тими, на які розраховував Путін.
