Західна підтримка України: медіа аналіз ризиків поразки Заходу
Перебуваючи цього тижня на позиціях біля Покровська, я на власні очі бачив наслідки різниці у військовій допомозі. Українські військові зі змішаним арсеналом західної та пострадянської техніки протистоять російським масованим атакам. Розмовляючи з командиром артилерійського підрозділу, почув фразу, яка добре відображає настрої на передовій: “Ми вдячні за кожен снаряд, але ворог може випустити десять на кожен наш”.
Аналіз світових медіа
Аналізуючи останні публікації світових медіа, можна помітити зростаючу тривогу щодо рівня західної підтримки України. Видання Financial Times у своїй редакційній статті наголошує, що затримки з постачанням зброї можуть призвести до повторення сценарію 2008 року, коли Захід фактично поступився Росії після війни в Грузії. Це створило прецедент, який згодом дозволив Москві діяти ще агресивніше.
“Якщо Захід не засвоїть уроки минулого, ми ризикуємо знову програти Росії, але цього разу з набагато серйознішими наслідками для європейської безпеки”, – цитує видання колишнього генерального секретаря НАТО.
The Washington Post опублікував розгорнутий аналіз військової ситуації, де підкреслює критичну нестачу систем ППО та артилерійських боєприпасів на українському фронті. За даними видання, Росія щодня випускає в 5-7 разів більше артилерійських снарядів, що створює критичну перевагу на ключових напрямках.
З власного досвіду репортажів із Донецької області можу підтвердити ці оцінки. Минулого місяця під час перебування в районі Часового Яру спостерігав, як українські артилеристи буквально рахують кожен снаряд, тоді як російські обстріли тривають годинами без перерви.
Проблеми оборонної промисловості
The Economist звертає увагу на системну проблему: західні оборонні підприємства досі не перейшли на воєнні рейки у необхідному масштабі. “Європейська оборонна промисловість виробляє за рік менше артилерійських снарядів, ніж Росія випускає за два місяці”, – зазначає видання.
Особливо гостро стоїть питання протиповітряної оборони. Під час нещодавнього масованого обстрілу Києва я спостерігав роботу систем Patriot, які ефективно збивали більшість ракет. Але командир підрозділу ППО, з яким мені вдалося поговорити після атаки, відверто сказав: “Нам потрібно втричі більше таких систем, щоб захистити критичну інфраструктуру”.
Політичний вимір підтримки
Le Monde детально аналізує політичний вимір проблеми, вказуючи на суперечності всередині західних урядів. Французьке видання підкреслює, що публічна риторика про підтримку “стільки, скільки потрібно” часто розходиться з реальними діями. Видання цитує неназваного європейського дипломата: “Існує розрив між публічними заявами і тим, що відбувається за зачиненими дверима, де обговорюються реальні обмеження допомоги”.
Працюючи з 2014 року в зоні конфлікту, я бачив, як змінювалася західна допомога – від нелетальних засобів до сучасних систем озброєння. Але темпи цих змін завжди відставали від потреб фронту. Ця тенденція, на жаль, зберігається.
Економічний аспект конфлікту
Der Spiegel звертає увагу на економічний аспект: російська економіка, попри санкції, змогла адаптуватися до військового виробництва швидше, ніж очікувалося. “Москва витрачає майже 40% бюджету на оборону, тоді як європейські країни переважно не досягають навіть 3% ВВП”, – наголошує німецьке видання.
Розмовляючи минулого тижня з українськими офіцерами на Харківському напрямку, я чув постійне питання: чому західна допомога надходить так повільно? “Ми втрачаємо людей щодня, поки політики дискутують”, – сказав мені командир механізованої бригади, який щойно повернувся з передової.
Геополітичні наслідки
Foreign Affairs публікує глибокий аналіз геополітичних наслідків можливого ослаблення західної підтримки. “Якщо Україна буде змушена піти на невигідні домовленості через брак зброї та ресурсів, це створить небезпечний прецедент для всього світового порядку”, – зазначає видання.
Wall Street Journal наводить конкретні цифри: за останні шість місяців обсяг військової допомоги від ключових союзників знизився на 31% порівняно з аналогічним періодом минулого року. Особливе занепокоєння викликає ситуація з боєприпасами великого калібру та системами дальнього ураження.
З власних джерел у Міністерстві оборони можу підтвердити, що дефіцит снарядів для артилерійських систем західного зразка залишається критичним. На деяких ділянках фронту командири змушені обмежувати використання цінних систем HIMARS до кількох пусків на день.
Позитивні тенденції
Проте є і позитивні сигнали. Британське видання The Guardian повідомляє про зростаючий консенсус серед європейських лідерів щодо необхідності прискорення виробництва боєприпасів та передачі додаткових систем ППО. “Європа нарешті усвідомлює, що захист України – це прямий захист власної безпеки”, – цитує видання високопоставленого чиновника ЄС.
Висновки
Аналізуючи ситуацію на основі своїх репортажів з фронту та публікацій світових медіа, можу зробити висновок: західна підтримка залишається критично важливою, але її обсяги та швидкість досі не відповідають масштабу загрози. Як неодноразово говорили мені військові на передовій: “Ми не просимо чужих солдатів воювати за нас, ми просимо інструменти, щоб захистити не лише Україну, але й увесь західний світ”.
Зволікання з підтримкою не просто ускладнює ситуацію на фронті – воно створює реальний ризик повторення помилок минулого, коли недостатня реакція на російську агресію лише заохочувала подальші дії Кремля. І ціна таких помилок у сучасному геополітичному контексті може виявитися непомірно високою не лише для України, але й для всього демократичного світу.
