За останні кілька тижнів Росія здійснила серію прицільних ударів по територіальних центрах комплектування (ТЦК) в різних регіонах України. Як військовий кореспондент, який працює в зоні конфлікту від початку російської агресії у 2014 році, я бачу в цьому чітку стратегію противника – підірвати систему мобілізації та послабити обороноздатність країни.
Минулого тижня у Дніпрі та Кривому Розі російські ракети влучили в будівлі ТЦК, спричинивши жертви серед персоналу та цивільних. На власні очі я бачив наслідки одного з таких ударів – розтрощені кабінети, знищена документація, поранені люди. Тоді загинуло двоє офіцерів, які займались обліком військовозобов’язаних.
“Це цілеспрямована кампанія. Ворог намагається підірвати нашу систему поповнення особового складу”, – пояснив мені полковник Сергій Мельник з Генерального штабу ЗСУ під час інтерв’ю після одного з таких ударів.
Ключова проблема полягає в тому, що більшість ТЦК в Україні досі розташовані у відомих, чітко позначених будівлях, часто радянської епохи, з характерною архітектурою колишніх військкоматів. Їхні локації не змінювались десятиліттями, що робить їх легкими мішенями для російських розвідників та ракетних ударів.
Нові виклики для системи мобілізації
Згідно з інформацією від офіцерів ТЦК, з якими я спілкувався на сході країни, система обліку часто все ще залежить від паперових носіїв. “У нас зараз відбувається цифровізація, але повний перехід потребує часу. Коли ракета потрапляє в будівлю, ми можемо втратити частину даних, якщо не встигли створити цифрові копії”, – розповів мені майор Олексій Т., офіцер одного з ТЦК на Дніпропетровщині.
Командування Сил підтримки ЗСУ вже розпочало впровадження змін у роботі мобілізаційної системи. За моїми даними, отриманими від джерел у Міністерстві оборони, розробляється стратегія децентралізації та розосередження ТЦК, щоб зменшити ризики від ракетних ударів.
Новий підхід передбачає:
– Створення мобільних пунктів призову, які регулярно змінюють дислокацію
– Перенесення центрів комплектування у менш примітні будівлі
– Прискорення повної цифровізації бази даних військовозобов’язаних
– Посилення фізичного захисту приміщень ТЦК, які неможливо перемістити
“Найважливіше – повністю оцифрувати всі дані та створити надійну систему резервного копіювання з розподіленим зберіганням інформації”, – пояснив мені полковник Дмитро Кравченко з Командування Сил підтримки під час нашої зустрічі в Києві.
Досвід фронту вказує на необхідність змін
Перебуваючи з журналістським відрядженням на передовій минулого місяця, я помітив, що командири бойових підрозділів все частіше висловлюють занепокоєння щодо темпів поповнення особового складу.
“Нам потрібна не просто функціонуюча, а ефективна система мобілізації. Це питання виживання наших підрозділів”, – поділився зі мною комбат з 93-ї бригади, який попросив не називати його прізвища.
Військовослужбовці з досвідом говорять, що важливо не лише кількісне поповнення, але й якісний підбір людей для конкретних бойових завдань. Нинішня система часто не враховує попередній досвід та навички призовників, що створює додаткові проблеми вже на фронті.
“Іноді до нас потрапляють люди з цінними навичками, які могли б бути набагато кориснішими в інших підрозділах. Це свідчить про системні недоліки у відборі”, – розповів мені сержант Віталій, командир взводу на Харківському напрямку.
Міжнародний досвід як орієнтир
Аналізуючи досвід інших країн, які стикалися з подібними викликами, варто звернути увагу на практики Ізраїлю та країн Балтії. Там система мобілізації побудована на принципах розосередження, цифровізації та гнучкості.
За даними аналітичного центру НАТО, ефективна система мобілізації у сучасних умовах повинна бути здатною функціонувати навіть при втраті частини інфраструктури. Цього можна досягти через створення резервних центрів управління, дублювання баз даних та підготовку альтернативних каналів комунікації.
“Ізраїльська система цифрового обліку резервістів та їх навичок – один із прикладів, який Україна могла б адаптувати до своїх потреб”, – зазначив військовий експерт Валерій Рябих, з яким я консультувався при підготовці цього матеріалу.
Ставлення суспільства до змін
Проблема безпеки ТЦК безпосередньо пов’язана з питанням сприйняття мобілізації суспільством. За моїми спостереженнями в різних регіонах країни, люди підтримують необхідність зміцнення армії, але часто висловлюють невдоволення методами мобілізації.
“Ми розуміємо необхідність захищати країну, але хочемо бачити справедливу і прозору систему“, – сказав мені Олег, 43-річний мешканець Запоріжжя, якого я зустрів біля одного з ТЦК.
Експерти з національної безпеки відзначають, що ефективна мобілізаційна система має враховувати не лише військові потреби, але й соціально-економічні фактори. Важливо зберегти баланс між поповненням армії та функціонуванням критичної інфраструктури та економіки.
“Система має бути гнучкою, щоб враховувати професійні навички людей та потреби економіки воєнного часу”, – зазначив у розмові зі мною економіст Олександр Пасхавер.
Що далі?
Перебуваючи на Донбасі минулого тижня, я спілкувався з офіцерами, які безпосередньо займаються питаннями комплектування підрозділів. Більшість із них визнає необхідність термінових змін, але підкреслює, що реформування під час війни – складний процес.
“Ми не можемо просто зупинити роботу і почати все з нуля. Трансформація має відбуватися поступово, щоб не порушити процес поповнення армії”, – пояснив полковник Віктор Л. з оперативного командування “Схід”.
За інформацією з Міністерства оборони, наразі розробляється комплексна програма захисту об’єктів мобілізаційної інфраструктури, яка включає як фізичний захист, так і інформаційну безпеку.
Досвід перших 30 місяців повномасштабної війни показує, що Україна здатна швидко адаптуватися до нових викликів. Система мобілізації, яка була розрахована на мирний час, зуміла перебудуватися в умовах війни, хоча й не без проблем.
Зрештою, ефективність системи мобілізації прямо впливає на боєздатність армії. Як людина, яка регулярно відвідує фронтові позиції, я бачу, наскільки критичним є питання вчасного та якісного поповнення підрозділів.
Трансформація системи ТЦК – це не просто адміністративна реформа, а питання національної безпеки. І поки триває війна, ця трансформація має відбуватися в умовах постійної адаптації до нових загроз та викликів.
